Михаил 

Лецкин

НЕЗАМЕТНО

Я незаметно стал старее всех
Из тех,
            с кем я теперь имею дело.
Как много их, соратников утех,
В заоблачье печально отлетело…

То ль за заслуги, то ли за грехи
Продлил Господь мое житье земное –
И я пишу,
                 спешу,
                             спеша пишу стихи,
Поскольку не способен на иное.

________________
© Михаил Лецкин

НЕПОМІТНО

Не зчувсь, як став старiшим за усiх,
За тих,

            з якими зараз маю справу.
Багато їх, соратників утіх,
Земну змiнили на небесну славу…

Чи заслужив, чи, може, і згрiшив, –
За що життя моє Господь земнеє множить?
I я пишу,
                спiшу,
                           віршую вміст душi,
Оскiльки на щось iнше не спроможен.

_________________________________________
© Переклад із російської Володимира Овчарова