Лариса

ЛУКАШЕВСКАЯ

А помнишь, Лёнь?..

А помнишь, Лёнь, как вкусно пахнет мир
В предновогоднем детстве на рассвете?
Стол, табурет, не выпитый кефир,
И новый год шагает по планете…

И конфетти… Повсюду конфетти
И хрупкий отсвет ёлочных игрушек…
Ты, Лёнь, прости, за всё меня прости.
Мне столько раз потом плевали в душу…

А ты теперь не Лёня – Леонид,
Ну, если верить всяким кривотолкам.
А знаешь, Лёнь, мне всё ещё болит
Твоё «люблю» у новогодней ёлки…

Да, Новый год давно уже не тот,
Погасло пламя той любви давнишней.
А помнишь, Лёнь: в Одессе зреют вишни,
И мы друг в друга влюбимся вот-вот…

____________________

© Лариса Лукашевская

А пам'ятаєш, Льоню?..

А пам'ятаєш, Льоню, давніх пір,
Дитинства запах перед’ялинкòвий?
Стіл, табурет, навипитий кефір –
І рік новий, ось-ось прийти готовий…

І конефеті… Повсюди кофеті…
І на ялинці іграшки, мов груші…
Ах, Льоню, ти за все мені прости.
Мені з тих пір плювали часто в душу…

Тепер ти Леонід – про це бринить
Чуток непереборних павутинка.
Мені же, Льоню, досі ще болить
Твоє «кохаю» там, біля ялинки…

Не той вже Рік новий – змінилось щось,
Не пломеніє вже любов колишня.
А ти згадай: в Одесі спіють вишні,
Й ми покохатись можемо ось-ось…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна