Николь 

НЕШЕР

Сиротство для двоих

                             Посвящается моей маме

Лети, душа... Твой путь земной окончен.
Захлопнута страница февраля.
Без удержу несутся в бездну кони,
И плачет март, звоня в колокола.

Дней череда – закаты и восходы.
Поминки жизни – стылая зола.
И, памяти разгадывая коды,
С бесонницей беседы до утра.

Забыть нельзя, привыкнуть невозможно...
Болит душа – удар судьбы под дых.
Любовь к тебе – инъекция подкожно.
Любовь к тебе – сиротство для двоих.

________________

© Николь Нешер

Сирітство для обох

                             Присвячується моїй мамі

Лети, о душе… Шлях земний скінчився.
Свою сторінку лютий вже закрив.
В безодню кінь безповоротно мчиться,
І березень скорботно задзвонив.

Днів череда – і тьма, і сонця сходи.
Від поминок і попіл вже зачах.
І, памˈяті розгадуючи коди,
Розмови із безсонням по ночах.

Забуть не можна, звикнуть неймовірно…
Болить душа – це бачить тільки Бог.
Любов до тебе – як укол підшкірно.
Любов ця – як сирітство для обох.

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна