Юлія

СТИРКІНА

МАРГАРИТА

Балада

В Королеви Маргарити
сушені серця коханців,
в Королеви Маргарити
повні зошити романсів.
Всі, кому вона писала,
розплатились головою,
і таких було чимало,
не наляканих ціною.
І католиків кохала,
і любила гугенотів...
Скільки їх було? Навала,
та вона була не проти.
Рятувала гугенотів
і католиків, а як же,
бо однакові на дотик,
і ласкаві, і відважні...
Рятувала, бо кохала,
і згубила, бо любила,
і усе було їй мало,
і усі були їй милі.
В Королеви Маргарити
залицяльники у вершах:
ціла зграя, ціла свита,
і щоразу, мов уперше.
Ще якби не ревнували!
Переріжуться, поб'ються –
знову голови на палях
і серця на срібних блюдцях.
Вірш допишеться до крапки,
за дверима – інші кроки,
хтось не виживе до ранку,
хтось затримається... трохи.
Королева Маргарита,
наче лялечка на шворці –
закохатись, захворіти,
зачинитися назовсім,
зачинитися від світу...
помсти, зради і неволі,
Королева Маргарита
хоч би мить живе без болю...
То не є любов насправді –
то ін'єкція любові.
Як усі заради влади
ладні лити ріки крові,
як забути, смерть забути?
Губи – теплі і вологі...
Завтра буде те, що буде,
хай ця ніч триває довго...
Скільки їх вже там чекає,
Королево Маргарито? –
Жодного не забуваю –
у подол серця зашито.
Королево Маргарито,
хто ж тепер в твоєму серці?
Хто тобі готує мито,
сам Король, маркіз чи герцог?
У фаворі хто у тебе,
Королево Маргарито? –
Всі, кого забрало небо,
всі вони, кого убито,
бо вони тепер не брешуть
і не ллють людської крові.
Я їх всіх люблю нарешті,
бо тепер вони – зразкові...
Ти – сама Любов. Повідай,
чом несеш з собою муки?
Та мовчала Маргарита,
 тільки білі мила руки...

2019

_______________

© Юлія Стиркіна

МАРГАРИТА

Баллада

У прекрасной Маргариты
Сложены сердца в пасьянсы,
У прекрасной Маргариты
Кипы вычурных романсов.
Все, кому она писала,
Расплатились головою,
И таких, увы, хватало,
Не напуганных ценою.
И католиков любила,
И любила гугенотов…
Их всегда в достатке было,
Но она была не против.
И спасала гугенотов,
И католиков… А как же – 
Наслаждалась бренной плотью,
Часто нежной и отважной…
Всех любила, всех желала,
И сгубила… Что за жалость…
Но всегда ей было мало,
Ведь любовь – всего лишь шалость…
У прекрасной Маргариты
Ухажёров полон невод,
Может, стая, может, свита – 
Вновь улов для королевы.
Ревность – главная забота!
Перережутся, побьются – 
Голова на эшафоте,
Сердце – на злачёном блюдце…
Скоро точка по сюжету,
Новизна шагов за дверью,
Кто-то выживет к рассвету,
Кто-то спишется в потерю.
Королева Маргарита,
Словно куколка на нитке – 
Любит, как болеет гриппом,
Будто ракушка улитке
От мирских тревог защита,
От измен и от неволи,
Королева Маргарита
Пусть хоть миг живёт без боли…
Не любовь, конечно, это – 
Так, инъекция с любовью,
Ради власти, что воспета,
Каждый платит цену кровью. 
Только смерть ведь как забудешь?
Губы близостью тревожат…
Завтра будет то, что будет,
Ночь продлиться вечность может.
Сколько их там ожидает,
Королева Маргарита?
Ни один не забываем – 
Под подол сердца зашиты…
Королева Маргарита,
Кто теперь томится в сердце?
Кто платить готов открыто – 
Сам король, маркиз, иль герцог?
И сегодня кто в фаворе,
Королева Маргарита?-
Все, кто в небо путь проторил,
Все, кто был за страсть убитым,
Не прольют ни капли крови,
Все любимы, идеальны,
Все повенчаны любовью
В позолоте чёрной спальни…
Ты – сама Любовь. Поведай,
Сколь несносны эти муки?
Но молчала Маргарита,
Опуская в воду руки…

____________________________________

© Перевод с украинского Игоря Маркеса