Юлия

ОЛЬШЕВСКАЯ

МАХРОВЫЙ ВОЗДУХ МЮНХЕНА

Прозрачны нити – комнат нежилых,
Где ткали сумрак, словно полотно...
Живой, на крик срывающийся стих,
Которому стать Музыкой дано,
Вдруг вырывает из небытия
Дождливых дней, разбитых по часам,
Оттаявшие облака края,
Что ветер, развернувшись, обтесал.
Скол рафинадный:
                                павшие цветы.
Плывут в тумане белом корабли...
Старинный Мюнхен, мне напомнил ты
Прекраснейший из городов земли.
Стоит – водой в стакане тишина,
Укладки стен – коричнев рафинад.
Заветные читаю письмена
Баварских хроник, двести лет назад
Написанных.

__________________
 © Юлия Ольшевская

МАХРОВЕ ПОВІТРЯ МЮНХЕНА

Нитки прозорі – нежилих кімнат,
Де ткали присмерк, ніби полотно…
Зривається до крику віршів лад,
Якому в Мỳзику ввійти дано,
Й висмикує зненацька з небуття
Днів дощових, щό складені з годин,
Край хмари, щό відтанув до життя
Й обтесаний вітрами без причин.
Скол рафінадний.
                               Квітів мертвих дні.
Пливуть в тумані білім кораблі…
Мій Мюнхене, ти нагадав мені
Найкрасивіше місто на землі.
Водою в склянці – тиша мочазна,
Укладка стін – як рафінадний слід.
Читаю заповітні письмена
Баварських хронік, щό вже двісті літ
Як писані.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна