Нина

БЕЛАНОВА

ИЩУ СЛОВА

Прохладой приманил ночной балкон,
И мой компьютер погрузился в сон,
Лишь синий глаз мигает в темноте…
Ищу слова, но всё – не те, не те…
Доносится ленивый лай собак…
Без нужных слов не выразить никак
Того тепла, что греет изнутри…
Хочу тебе кричать: «Смотри! Смотри,
Как падает стремительно звезда!»,
Но я молчу: мы в разных городах…
Быть может, на своём балконе ты
Заметил путь сорвавшейся звезды,
Ведь самый яркий свет – в последний миг,
 И самый громкий крик – душевный крик!

_______________
 © Нина Беланова

СЛОВА̀ ШУКАЮ

Дав прохолоду в дар нічний балкон,
Й занурився компˋютер мій у сон,
Мигтить лиш синє око в темноті…
Словẚ шукаю, та – не ті, не ті…
Лінивий гавкіт долина собак…
Без точних слів не виразиш ніяк
Теплẚ, яке ношу, немов свічу…
«Дивись! Дивись, – я подумки кричу
Тобі, – ось-ось зоря впаде за мить!».
Лиш подумки: між нами даль лежить…
Можливо, на своїм балконі ти
Узрів зорі злетілої сліди,
Бо найсильніший спалах – під кінець,
 І найгучніший крик – це крик сердець!

_____________________________________
 © Переклад із російської Михайла Лєцкіна