Светлана

ШАТАЛОВА

* * *

Птица сердца, лети далеко, сквозь пространство и время!
Осторожно лети, в чёрном пламени не опались –
в край, откуда мы родом, где тихо взросло наше племя.
У пустынного берега озера там приземлись.
Посмотри в его воды, прислушайся к ветра дыханью.
Что осталось от тех, кто навеки уж в небытие?
Где их песни? Где радости их и желанья?
Постарайся найти их – а после покажешь и мне.
Подари той земле огонёк, что в душе я взрастила –
может, вырастет деревом; может, ещё зацветёт.
В огоньке том заложена неистребимая сила –
вдруг кому-то в злой час подсобит, вдруг кого-то спасёт.
...Вот уж птица прошла сквозь ловушки иных измерений.
Вот уж близко родная земля – только руку подай.
Только не долететь. Плачет птица, бьёт крыльями в чёрное время.
Боль в глазах. Дым и пепел дорогу закрыли в тот край.

___________________

© Светлана Шаталова

* * *

Птаха сėрця, лети через простір і час небозводом!
Обережно лети, в чорнім полумˋї не обпались –
в край, де тихо зросло наше племˋя, ізвідки ми родом.
На пустельному березі όзера там приземлись.
Подивись в його вόди, прислузайсь до вітру щітхання.
Щось лишилось від тих, хто навік в небуття глибині?
Де пісні їхні? Радощі де і бажання?
Постарайся знайти їх – а потім покажеш мені.
Подаруй тій землі вогник, щό у душì я зростила -
може, виросте деревом; може,ще квітнуть йому.
у тим вогнику невигасима закладена сила –
раптом, в зле лихоліття воно допоможе кому.
…Ось вже птаха пройшла крізь не наших вже вимірів жорна.
Ось вже рідна земля недалеко – лиш руку подай.
Тільки не долетіти. Бˋє, плачучи, крѝльми в безчасся це чорне.
Біль в очах. Дим і попіл дорόгу закрили в той край.

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна