Михайло

ЛЄЦКІН

* * *

На мене з образами й криками
Накинулись залишки мрій:
Чого я їх
                вчинками дикими
У кут запроторив глухий?

«Ми ж прагнули до досконалості…
Ти ж сам кликав нас в височінь…
А в підсумку що нам дісталося?
Тепер нам – хоч з мосту в Ірпінь…».

Пробачте… не ті в мене навики.
І рóки, і сили не ті.
Натомість є внуки і правнуки.
І вірші – не дуже святі.

Гадаю, що певними дозами
Ви також утілені в цім.
…І мрій моїх залишки з розумом
Піснями наповнили дім.

_________________
© Михайло Лєцкін
 

* * *

На меня с оскорбленьями, с криками
Навалились остатки мечты.
Так зачем же
                       поступками дикими
Скрыть хотел их во мрак темноты?

«Мы стремились достичь совершенства.
Ты простор обещал нам и высь...
А в итоге – вместо блаженства –
Хоть в Ирпень с крутояра катись…»

Извините... не те уже навыки.
И года, да и силы не те…
Слава Богу, есть внуки и правнуки.
И стихи есть – в своей наготе…

Верю в то, что предельными дозами
И себя вы увидите в том.
...И мечтами моими, и грёзами,
И стихами наполнится дом.

___________________________________
© Перевод с украинского Сергея Дунева