Михайло
ЛЄЦКІН

* * *

Закрутилося. Завертілося.
І соломки нема, де впаду.
Ніби сутність чаклунська утілилась
І штовхає мене у біду.

Від світанку ранкового й до ночі
Їй підвладні всі дії мої.
І нема кого кликать до помочі,
Бо ніхто і не бачить її.

Марю римами, строфами, ритмами,
Від яких я змарнів і зачах.
Ось сиджу та читаю Уїтмена,
А Вона… Чарівниця… в очах.

_________________
© Михайло Лєцкін

* * *

Появилась – и я как подкошенный –
Нет соломки, где мог бы упасть.
Словно сеть колдовская наброшена –
И толкает в беду эта страсть.

От зари и до самой до полночи
Ей подвластно дыханье моё.
Бесполезно взывать мне о помощи –
Ведь никто и не видит её.

Мыслю рифмами, строфами, ритмами,
От которых увял и зачах...
Вот сижу и читаю Уитмена –
А она... Чаровница... В очах.

___________________________________
© Перевод с украинского Ирины Морих