Михайло 

ЛЄЦКІН

* * *

Закрутилося. Завертілося.
І соломки нема, де впаду.
Ніби сутність чаклунська утілилась
І штовхає мене у біду.

Від світанку ранкового й дó ночі
Їй підвладні всі дії мої.
І нема кого кликать до помочі,
Бо ніхто і не бачить її.

Марю римами, строфами, ритмами,
Від яких я змарнів і зачах.
Ось сиджу та читаю Уїтмена,
А Вона… Чарівниця… в очах.

_________________

© Михайло Лєцкін

* * *

Закружилось и вертит всё пуще...
Мне б соломки, вот-вот упаду...
Колдовская могучая сущность,
Воплотившись, толкает в беду.

От седого рассвета до ночи
Ей подвластны все думы до дна.
Не найти никого, чтоб помочь мне,
Потому что она не видна.

Только рифмы да строфы, да ритмы,
От которых совсем я зачах.
Вот читаю – казалось бы – Уитмен,
Нет, Она… Чародейка… в очах.

____________________________________

© Перевела с украинского Ирина Юрчук