Николай

ДИК

«Не исчезай»

Не уходи совсем, не исчезай.

Не растворяйся в уличном пространстве,

пока по кругу старенький трамвай

с завидным для окраин постоянством.

Покружит одиночек и вернёт.

Надеюсь, и тебя вернёт обратно

листве ночной у маленьких ворот,

а мне моргнёт в окошко деликатно. 

Не верю, что изменится маршрут

и рельсы перепутают дороги.

Не я один, кто с нетерпеньем ждут

ушедших на обыденном пороге.

Одни - к часам, другие - в суету.

Стареют и рождаются минуты,

но в декабре и яблони цветут,

когда уверен – нужен ты кому-то.

Меняются как люди города,

но суета спешащих одиночек

не сможет измениться никогда,

пока ушедших ждут с утра до ночи.

***

«Не щезай»

Прошу: не йди назовсім, не щезай,

Не розчиняйсь у вулицях схололих,

Аж доки по кільцю старий трамвай,

Вражаючи постійністю околиць

Тебе самотню звозить й привезе.

Назад поверне, вірю, він щоразу

Нічному листю, що в воротях все,

Ще й у вікно мені моргне люб’язно.

Не вірю, що маршруту частота

Зазнає змін, де рейок шлях розлогий.

Не я один чекаю ревно так

На тих, хто в будень йде з свого порогу.

Хто – на годину, інші – в марноту,

Старіють і з’являються хвилини.

Та яблуні і в грудні зацвітуть,

Якщо потрібен ти душі єдиній.

Не буде змін у вічній метушні,

Хоч, як людей, час змінює міста ті:

Коли когось чекаєш день і ніч,

То він до тебе буде поспішати.

                                            ***

      Переклад з російської Марини Зозулі, 8 ноября 2021-го

      с. Лиман, Змиёвский р-он Харьковской области, Украина