-Ви написали багато книг. Деякі з них стали бестселерами. Я маю на увазі в першу чергу «Нрави міста Ка». А нині багато точиться розмов про Вашу нову книгу «Останній тлумач». Розкажіть трохи про Ваш творчий метод.

-Не знаю, як і розпочати… Творчий метод… Швидше ваше питання про натхнення?

-Хай буде так.

-Колись читав у записках секретаря Гьоте Еккермана, що Шиллеру потрібен був для натхнення запах гниючих яблук… Але ж це не метод… І не причина творчості… Я знаю поетів, які писали свої вірші у вагоні метро. І водночас існують дисципліновані кабінетні черв'яки, що в поті чола пробиваються в літературу...

-Наприклад хто?

-Ну.., прямо так сходу…, от Роберт Шнайдер, один із найвідоміших австрійських письменників. Його роман «Брат сну» перекладено тридцятьма мовами світу та екранізований, а також за його мотивами поставлено оперу та балет. Так от він якось заявив, аж із пафосом: «Мій дім я побудував у моєму болю…» А між іншим у тому будинку є і плавальний басейн…

-Смішно. І все ж таки про метод?

-Метод… Мій, - у відборі та узагальненні життєвих фактів моєї біографії. Пишу лише про те, що я добре знаю. Своєрідний відбиток мого сприйняття світу та людей у ньому… Але все це – теоретична пустота. Метод, думаю, не існує взагалі. Творчість - лише в індивідуальній діяльності письменника, поета, художника. І це найбільше виявляє його стиль. Поза стилем немає і методу, гадаю ніякого...Існує скоріше своєрідний шлях твору від голови й серця автора до втілення на папері, чи на екрані монітора… А вже згодом і на сторінках книги. Чому і як це відбувається – загадка. Тут разюче розмаїття пояснень. Письменництво можливо тільки із претензією на художню майстерність. Але, ця справа завжди дуже особиста. Вона загадкова і для самого письменника. І в цій незбагненності розкриваються і одночасно створюються нові таємниці...

-Якось все дуже темно… А?

-А позувати перед мікрофоном у темряві онлайну та ще вести розмову про таїнства натхнення теж вимагає певних зусиль. А зусиллями не створиш цікавий текст. Принамні, я тут слабак.

-Тоді як же Ви створюєте ваші книги? Ті ж саме «Нрави міста Ка», чи того ж «Останнього тлумача»?

-Уявляю собі того читача, для кого пишу. І мрію наблизитися до його розуму та серця. Наблизитись простими реченнями. Надаючи їм поетичної привабливості. Де не стільки чуже життя, вигадане чи переосмислене творчо, скільки особисті переживання ведуть неповторними пейзажами... Крізь реалістичні, фантастичні, ліричні, драматичні та фантасмогоричні події... Це як із жінкою... Добре читається те, що добре пишеться. Ото ж і вторгаюсь у кожний нюанс оповіданого… Аж поки він не сподобається… Тут допомагає смак і виховання…