Александр АПАЛЬКОВ
(про книгу «Останній тлумач»)

-Що це за твір? Така, повна сонця обкладинка… Це роман?
-І не втечеш від запитання… Це не роман.
-А що?
-Нероман. Такий от у мене получився жанр. Адже життя не вкладається не тільки в будь-який жанр ... Не вкладається воно і у все разом взяте мистецтво...
-О, догадуюсь… Щось лірично-драматичне на реальних подіях?
-Це ліс екшну й роздумів. Політичний, культурний, житейський…З одвічними дарами: пригоди, краси, надіями, пастками та виходом із нього.
-Як би Ви прокоментували все це ключовими словами, в один рядок?
-Чужак, знайомий, ворог, брат.
-То ж книга Ваша, кінець-кінцем, про щастя?
-Щастя рідко ходить, взагалі.
-Хлопець на обкладинці наче чесний, незалежний мислитель. Красунчик…Чи не так?
-Звичайний собі молодий чоловік, у якому є все і ще щось… Але, дякуючи випадку, потрапляє в екстрім західного світу. Викликаючи там ситуативний інтерес.. Він – тлумач. Останній. Із тих спеціалістів своєї справи, що вірять у могутність слова. Один з фахівців, які не завжди подобаються відділам кадрів…
-Оттакої!
-Я б ще додав: Поборник громадянської чесноти та моральності… Аби я сам був моралістом.
-Чи не суворо Ви про себе?
-Якщо автор не здатний бути найсуворішим суддею самому собі, він не художник.
-От, повернемося до тлумача. Ви вірите у могутність слова?
-Слово завжди було могутнім. Адже саме слова сіють добро і зло. Кожна людина намагається зрозуміти себе і виправдати свої вчинки словами… А як таке зробити через паркан невігластва національних кордонів без тлумачів? Люди просто не можуть спілкуватися, не знаючи мови чужинців… І тут неможна обійти цю категорію. Категорію драгомана…
-Головний герой – тлумач. А в мене вже таке враження, наче останні герой Голівуду?
-І це так.
-Чи присутні в книзі можновладці?
Так. Один із героїв депутат Ландтагу. Тимчасові спогади - це його тема. Час у його спогадах і стає простором для дії нероману. Але Ваше питання скоріше інакше: наскілки сильно люди, що стоять при владі, користуються цією величезною владою слова над пересічними громадянами…
- Так.
-Аби на це відповісти тлумач і виконує свою місію, щоб не дати змерзнути, повної почуття жорсткості, їх непіддатливості ... Він прагне зберегти їх живими. Для себе. Для всіх. Аби вони змогли-таки впорядкувати світ… Адже, що вони сплять і мріють про завершеність… І тлумач – із розряду тверезо-мислячих… Він універсальний фахівець. Він жадібно всотує в себе мистецтво, науку, життя… А головне – пізнання світу… Тож, може, піднявшись на степовий курган, і угледіти привітний дім, хоча б здалеку…
-Скільки розділів у Вашій книзі?
-Сто. Вони наче сцени, калейдоскопічні. Ними читач може, якщо захоче, мандрувати. Як йому заманеться… Поки читане не перетвориться у театр ілюзій…