МИСТЕЦТВО БУТИ ОСОБИСТІСТЮ

Серед фахових, життєво важливих, потрібних і поважних справ, що стали красномовною візитівкою Інституту правової політики (м. Київ), який очолює його президент Микола Васильович Оніщук, почесний професор Київського університету права НАН України, доктор юридичних наук, є постійне піклування про перспективну молодь і вдумливу зрілість на теренах громадянського суспільства, котре все арґументованіше заявляє про себе в усіх ділянках соціальної, громадянської, національної, правової, художньо-естетичної свідомості.
Цими активними чинниками покликаний і новий змістовний проект, ініціатором і конкретним втілювачем якого у життя нещодавно став Микола Васильович Оніщук, знаний в Україні, як фаховий правник, особистість, представник нової формації, людина небуденного мислення і втілення конкретної думки в конкретні справи.
Ті з нас, хто знав Миколу Васильовича Оніщука, коли він працював міністром юстиції, характеризують його, як людину високого обов’язку, небуденного інтелекту, патріота рідної землі. А ще – книголюба, натуру, заглиблену в літературу, мистецтво, фундатора художньо-естетичної харизми в часі, коли на покуті княжить бездуховність, цинізм, виродження, а вторинність заповзає у всі шпарини нашого повсякденного буття.
Проект привабив своєю сміливістю і значимістю. А постав у шатах, на які мало хто й сподівався, повторюю, у час тотальної бездуховності та вертикального і горизонтального безголів’я. Зветься увиразнено і художньо наповнено: Літературна та суспільно-політична премія гуманістичної свідомості „Поезія – соратниця Феміди“.
Прикметно, що першим лауреатом цієї поважної відзнаки став відомий український поет, автор п’ятдесяти поетичних книг, лауреат п’ятнадцяти всеукраїнських та міжнародних літературних премій, зокрема таких, як імені Тараса Шевченка, імені Григорія Сковороди, імені Назима Хікмета, імені Григорія Вієру, всеукраїнської літературної премії „Золота шпага сатири з тризубом та алмазами з копалень царя Соломона“. Звертають на себе увагу дві міжнародні літературні премії: імені Шота Руставелі та Незалежна премія високої духовності імені Ніно Бурджанадзе.
Кілька слів – про нинішнього лауреата. Народився в селі Копані Васильківського району Дніпропетровської області в 1954 році в родині вчителя української мови та літератури. Закінчив Дніпропетровський державний університет. Працював у пресі та на телебаченні. Завідував Кабінетом молодого автора Дніпропетровської письменницької організації, керував обласним літературним об’єднанням ім. Павла Кононенка. Юрій Кириченко – член Національної спілки журналістів України, Конґресу літераторів України, Міжреґіональної Спілки письменників України та Міжнародного Співтовариства Письменницьких Спілок. Президент літературного фонду імені Павла Полуботка. Генерал-лейтенант Української Служби Порятунку. Кавалер орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та Святих Кирила і Мефодія (2008р.). За Дух і Літеру козацької звитяги у творчості нагороджений медаллю Богуна.
Конґрес літераторів України та Фундація Лариси Скорик, з нагоди виходу в світ п’ятдесятої книги поета, вшанували Юрія Кириченка Нагородою імені Бориса Антоненка-Давидовича „За довершеність Слова“.
Премія літературної та суспільно-політичної свідомості „Поезія – соратниця Феміди“ – знакова в життєдіяльності письменника. Отримуючи її з рук достойника розконвойованої свідомості Миколи Васильовича Оніщука, член Президії Конґресу літераторів України Юрій Іванович Кириченко зокрема сказав: „Поезія – соратниця Богині Справедливості. І – не відсьогодні… Так було завжди. Адже в Книзі Книг мовлено: „Спочатку було Слово. І Слово було від Бога. І Слово було Бог…“. Нашим завданням нині є внутрішня потреба повернути йому первісне, божественне начало…“.
Вручаючи Диплом лауреата поважної премії, президент Інституту правової політики Микола Оніщук побажав Юрію Івановичу нових творчих здобутків у літературі, міцної дружби з Фемідою – соратницею совісної свідомості усіх, хто дбає про людину і світ її земних богодіянь.
Насамкінець хочеться сказати: потяг до ідеалу, обстоювання гуманістичних принципів добра і людяності, прагнення і вміння бути особистістю, як у юриспруденції, так і в літературі, об’єднують Миколу Оніщука та Юрія Кириченка в єдину нероз’ємну спільність, ім’я якій – творчість. В ім’я вищих життєствердних начал.
Побажаємо їм успіхів на цій тернистій стезі!

Ганна Степняк- Лозинська, журналіст.

м. Київ, 24 липня 2012р.