Поэзия кировоградцев

(Из альманаха 2010 года)

Кировоградская областная организация Конгресса литераторов Украины продолжает знакомить читателей сайта с поэтическим творчеством своих авторов. В новую подборку вошли избранные произведения из числа опубликованных в альманахе «Литературная Кировоградщина».

***

9 июня в Кировограде, в институте «Украина», состоялась презентация очередного литературного альманаха, изданного Кировоградской областной организацией Конгресса литераторов Украины.

Літературна Кіровоградщина/Литературная Кировоградщина
Альманах. (На украинском и русском языках.) –
Кировоград: Центрально-Украинское издательство. – 2010. – 204 с.

Напомним, Кировоградская областная организация Конгресса литераторов Украины создана два года тому назад. Первый ее альманах вышел в 2009 году. Нынешнее издание – второе по счету. Как и первый альманах, новая книжка издана частично на спонсорские деньги, частично – вскладчину, на средства самих авторов, объединенных в областной организации КЛУ.

В разделе «Украинская поэзия» представлены Алла Ковалишина, Анатолий Крымский, Ирина Крымская, Анатолий Чечель и Оксана Шпырко. В разделе «Русская поэзия» - Наталья Бидненко, Петр Пархоменко, Елена Надутенко, Ефим Авруцкий, Николай Ильин и другие. Раздел «Проза. Публицистика» включает очерки Василия Билошапки и Сергея Шпудейко. Раздел «Сатира и юмор» - юмористические рассказы, прозаические миниатюры и афоризмы Анатолия Юрченко, стихи и пародии Анатолия Курганского, Дмитрия Танского и Анатолия Крымского.

В то же время представлены в альманахе и произведения авторов, не входящих в КЛУ. В частности, проза Алексея Коваленко (литературный дебют) и Сергея Колесникова, члена Национального союза писателей Украины.

Включен в альманах и новый раздел – «Антология одного стихотворения». Открывает ее стихотворение Юрия Каплана, создателя Конгресса литераторов Украины и именитого поэта, зверски убитого летом прошлого года. Входят в этот раздел также стихи авторов, не являющихся членами КЛУ, живущих в Кировограде и Кировоградской области. А уже в следующем выпуске альманаха планируется представить и поэтов из других регионов – произведения некоторых из них уже находятся в редакционном портфеле.

И на самой презентации речь шла не только об альманахе. Пока он находился в печати, у многих «конгрессменов» вышли собственные книжки. У Натальи Бидненко – книга стихов «Инверсия любви». Спонсорская помощь на ее издание поступила из Израиля, от школьной подруги. У Сергея Шпудейко – полная версия произведения, представленного в альманахе в виде отрывка. У Николая Ильина, успевшего издать сказки Пушкина и Ершова на цыганском языке, готовится к выходу в свет новый перевод – на сей раз это пушкинский «Евгений Онегин». Со своей новой книжкой поэзии «Крылья болят» познакомила собравшихся и Алла Ковалишина.

Областная организация КЛУ объединяет полтора десятков авторов, живущих не только в Кировограде и Кировоградской области, но и в дальнем зарубежье. В частности, Ефим Авруцкий, русскоязычный поэт, уроженец Кировограда, живет в Германии. Возглавляет Кировоградскую областную организацию известный поэт и писатель Анатолий Крымский.

По окончании презентации состоялось рабочее заседание областной организации КЛУ. На нем принят в Конгресс Роман Любарский – поэт, известный не только в Кировограде. Р. Любарский – член союза русскоязычных писателей Израиля. Вступить в КЛУ планировал еще во время работы в Киеве. Затем некоторое время работал в России. Ныне, вернувшись в Кировоград, написал заявление о приеме.

Анатолий Юрченко, журналист и литератор,
член Межрегионального союза писателей Украины.

Украинская поэзия

Алла Ковалішина

Ковалішина Алла Олександрівна народилася 27 липня 1960 року у м. Жовті Води Дніпропетровської обл.

Автор п’яти збірок поезій. Активно друкується в періодиці. Член Народної академії творчості інвалідів.

***

Ціна кохання –
Відкрита рана.
Ціна мовчання –
Печаль незвана.

Десь ходить світом
Мій спомин босий,
Та знає літо,
Що прийде осінь.

А світ безмежний
Дає нам знаки,
І ми залежні
Від Зодіаку.

Життя триває.
Лиш біль, мов злодій,
Не відпускає
Красу мелодій...

Анатолій Кримський

Український поет, прозаїк. Виступає також у жанрах короткої п’єси, літературної пародії, автор численних критичних статей та передмов до творів українських і російських авторів. Член Міжнародного співтовариства письменницьких Спілок (Москва), голова Кіровоградської обласної організації Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», член редакційної колегії газети «Література та життя» (Київ).

«На краю ойкумени стоїть моя хата»
(Юрій Кириченко)

Ти вже більше і в снах
Не приходиш до мене
І не будиш
Бодай на зорі...
Я давно зупинивсь
На краю ойкумени
У своїй старечій
Порі.
Тільки крила – гай-гай
Охололи удосвіта
І холодною стала
Земля
І загіркли меди,
Не скуштовані досита,
Що невтішним прозрінням
Болять.
Розпашілі вітри
Бешкетують над клунями,
Як примари порожньо-пусті,
І чаклунні серця
Вже давно розчаклунені
У простому, як двері,
Житті.
На краю ойкумени
З учора із вечора
Мій причілок сумний
Височить,
Та лелече крило
Над ставками лелечими
Одиноко і сумно
Ячить.

Ірина Кримська


Українська поетка, наймолодша (28 років) і найтитулованіша в Кіровоградській обласній організації Конгресу літераторів України, лауреат Всеукраїнського та двох міжнародних конкурсів у Києві та Торонто, відзначена премією Кабінету Міністрів України за вклад у розбудову молодої української держави, номінація – художнє слово.

Заново

Заголосили вітри та по літеплу...
Що там – турботи, дебати, політики,
Зовсім байдуже, що зливи минули, –
Наша це осінь, а інше – минуло.

Впали горіхи на землю турботами.
Що ж ми і досі навпочіпки ходимо?
Спини згинаєм – чи хто не побачить?
Чуєш – щось тепле, загублене плаче!

Може, наплачеться і перестане?
Наше майбутнє блукає містами,
Вежу будує з цукрової вати,
Вчиться униз головою стрибати.

Удвох зустрічає, навіки відречених,
Плутає вирази, репліки, речення,
Тільки б сказати – погляньте у дзеркало –
Не до прощання ці дзвоники дзенькають!

Вже не роками, а кроками міряйте,
Вчіться по-новому марити, вірити,
Доки дерева не зовсім поснули.
Ваша це осінь. А інше – минуло.

Анатолій Чечель

Народився в селі Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області. Закінчив музичну студію, училище культури, потім музично-педагогічний факультет Кіровоград-ського державного педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна. Тривалий час працював викладачем музики в Олександрійсь-кому вищому педагогічному коледжі ім. В.О.Сухомлинського. Відмінник народної освіти. В.Кіровограді з 2001р.
Автор збірок: “Таємна мить і пам’яті, і слова”, “У позолоті теплих слів”, “Із глибини віків”.

***

На покуті стара лампада
Під образами - і кутя,
Верба і лози винограду,
Це все - продовження життя.

Мені так мати говорила...
Її слова чатують світ.
Та відійшла давно вже мила,
Своїх ще не доживши літ.

Засмаглий батько в білій майці
Під запорошеним вікном.
І мокрі коси на фіранці
Від сліз розхлюпаним цебром.

А за вікном буяли весни,
Стелилось долею життя.
І пахло ладаном небесним,
І в клоччя рвалося буття.

Живі молитви та ікони,
Жива і пісня тиха там.
Звучать, як невидимі дзвони,
Як данина моїм батькам.

Оксана Шпирко

Очолює Олександрівське районне відділення Кіровоградського обласного літоб’єднання “Степ”, член Конгресу літераторів України. Активно друкується в українських періодичних виданнях, альманахах.
Автор трьох поетичних збірок: “До моєї душі на гостини”, “Не плачь над розами любимого”, “Іду на “ТИ”

***

У реєстрах номер не знайти –
Хто останній на землі за щастям?
Чом на долю випали світи,
Де воно стрічається нечасто?
Знову буде мука колисать
І водить по колу по-під руки,
Знов обступить слів незрима рать
І візьме мій спокій на поруки.
Надивлюся збоку на чуже,
І терези схибить заздрість біла,
Що моє, як тіло, в негліже
І раніше строку посивіло...
16.07.09

Сергій Шпудейко

Український поет, прозаїк. Друкується в періодичних виданнях Кіровограда, Харкова, Санкт-Петербурга, має три власні поетичні збірки.

Святі над Лаврою

Святі над Лаврою у задумі глибокій,
Святі над Лаврою в потузі не простій:
Як вберегти нас від нейтронної мороки,
Як відвести від смертної межі,
Як віднайти воістину високих,
Воістину державницьких мужів?

Святі над Лаврою, з небес сріблясті сходи…
До нас ідуть спасителі народу.
Вітаймо їх, звитяжницький їх труд
Та від корисливих оберігаймо пут.

Святі схвильовані та б’ють на сполохи!
Тож за допитливість о, Господи, пробач:
Чи то червоне в їхніх німбах сяє золото,
А чи освячений до бою помаранч?!

Русская поэзия

Наталья Бидненко

Украинская поэтесса Автор поэтических сборников «Мелодия несбывшейся любви», «Ты был прекрасен, как Париж», «Казалось, все давно испито», «Инверсия любви». Заместитель председателя Кировоградской областной организации Конгресса литераторов Украины.

Читая Бунина

Сквозь тени обиды, невнятность мольбы
твой образ не виден – там ретушь судьбы.
Где лучик алеет, готовый пропасть,
там в темных аллеях хоронится страсть.
Сквозь тонкую призму осенних дождей –
то свадьбы, то тризны, то смена вождей...
Стеною тумана завешен простор,
и свежею раной болит разговор,
И собственных мыслей тревожный разлад
бесстыдно вплетается в бунинский ряд...

Пётр Пархоменко

Доцент Кировоградской летной академии, пишет на русском языке. Автор нескольких стихотворных сборников, изданных в Украине и России. Активно печатается в литературных изданиях Кировограда и Санкт-Петербурга.

Осенняя молитва

Я молчанью у звёзд учусь.
С. Есенин

Как сиротеет, блекнет сад,
Цветов осталось в нём немного.
Они озябшие дрожат
И просят солнышка у Бога.

Пошли им, Господи, тепла –
Они ещё не долюбили!
И сделай так, чтоб как и я,
Они счастливыми все были.

Как у меня, чтоб жизни их,
Хотя и поздно, озарились,
И осенью сердца у них
Весенней радостью забились.

Дай солнечных осенних дней,
Дай долюбить им, доцвести,
Как дал ты дочери моей
На склоне лет моих расти.

Господь, цветами я лечусь,
Не отдавай их скорой тризне.
Не у цветов ли я учусь
Несокрушимой жажде жизни?

Осень 2008 г.

Елена Надутенко

Украинская поэтесса. Известный общественный деятель Украины, исполительный директор Кировоградского отделения Союза предпринимателей Украины, лауреат рейтинга «Личность-2006». Автор шести поэтических сборников.

Из осколков

Я тебя собрала из осколков,
Из того, что хотелось самой,
Полагала, что будешь ты мой,
Только мой, до остатка – и только!

Роли я для тебя сочиняла,
Оживляла словами уста…
Жаль, тогда я, ей Богу, не знала,
Что внутри у тебя – пустота.

Пустота безответного эха
Опускается пеплом на дно…
Неудачная вышла потеха,
И осколки не склеить в одно.

Уничтожу – и больше не буду
Над беззвучным сосудом дрожать.
…Не напрасно осколки посуды
Не советуют дома держать.

Николай Ильин

Николай Николаевич Ильин. Родился на Урале в семье польских цыган. В 1998 г. переехал в Украину, живет и работает в г. Кировограде, печатается в периодике. Н.Н. Ильин – единственный в мире первым перевел сказки Пушкина и Ершова на цыганский язык. Автор поэтического сборника «Миг жизни». Этим летом в Херсоне готовится к изданию его перевод пушкинского «Евгения Онегина».

Лето

Я сладко изнемог от тишины
Жарою изнуряющего Лета,
И облака, как белые слоны,
Плывут по небу, в синеву одеты.

Я целый день шатаюсь по песку,
По кромке моря, по каким-то тропам –
Пью пиво, ем соленую треску,
Потом иду в музей со всеми скопом.

Потом лежу в томительной тоске,
Как все вокруг, распаренные Летом,
И светятся на золотом песке,
Как леденцы, ракушки синим цветом.

На лоб надвинув белый козырек,
Не пропущу ни пары женских ножек...
Тела сверкают вдоль и поперек
То бронзовой, то бледно-красной кожей.

Играет ветер, пахнущий смолой,
Колышет лодки и траву сухую,
И окунает Лето с головой
В соленую усладу, гладь морскую.

Уходит день. За выжженной горой
Горит светило огненной медалью...
И я уйду вечернею порой,
Наполненный и светом, и печалью...

Ефим Авруцкий

Родился в Кировограде в 1936 г. В 1941 г., за день до вступления фашистских войск, с матерью пешком ушел из города. Отец погиб в 1942 г. под Харьковом.

После освобождения возвратился в родной город. В 1954 г. окончил среднюю школу. В этом же году в газете «Кировоградская правда» впервые напечатано его стихотворение. Тогда же Ефим прошел творческий конкурс в Литературном институте им. Горького. Но не был допущен к вступительным экзаменам по пресловутой «пятой графе» (как еврей).

Окончил Кировоградский техникум, а затем институт сельхозмашиностроения. Прошел путь от фрезеровщика до начальника КБ модернизации оборудования (завод «Гидросила») и старшего научного сотрудника (институт сельхозмашиностроения). В 1994 г. выехал к детям, живет в Дортмунде (Германия).

Ностальгия

Все красоты Европы:
Готика, небоскребы
И комфорт высшей пробы
У меня в голове,
Но не снится мне Ницца –
Город детства мне снится,
И слеза на ресницах,
Как роса на траве.

Титул твой и величье
На «партийные клички»
Разменяли опричники
Лживых идей,
Но, не веря «советам»,
Воссоздал я при этом
Имя: Елизавета –
Имя внучки моей!

Изумрудные скалы,
И полотна Шагала,
И Ла-Скала ласкала
Слух мой буйством сопран...
Но душевную рану,
Поздно встань, или рано –
Не заглушит сопрано
Экзотических стран.

Ни величие Рейна,
Ни Дунай и ни Сена
Не помогут мгновенно
Мне в желаньи простом –
Гладь Ингула скорее
Мою душу согреет,
Где ловил «бубырей» я
Под Клинцовским мостом.

Я брожу по Парижу...
Длинноногих и рыжих
Парижанок в Париже
Здесь увидеть легко,
Но уверен я четко,
Что до наших девчонок
Из «Пять-пять», из Кущовок
Им еще далеко!

Европейские страны
Оплели автобаны,
Гладь – асфальт без изъяна,
Но туда кличут сны
Где, презрев все на свете,
Я сквозь дождь и сквозь ветер
Гнал на велосипеде
По валам крепостным.

Опьянен от свободы,
Но, когда через годы
Сердце стребует отдых -
Смог бы к маме прийти,
И на «Дальневосточном»,
Словно в детстве, я точно
Смог свернуться клубочком
У нее на груди...

«Бубырь» – местное название рыбы «пескарь».

Январь 2010год,
Дортмунд – Германия.

Сатира. Юмор

Дмитро Танський

Давно знаний автор у літературних колах України, котрий друкувався і друкується в солідних виданнях: журналах “Дзвін”, “Перець”, “Запорізька Січ”, альманахах “П’яте колесо”, “Літературна Кіровоградщина”... Видав три поетичні збірки. Однаково вільно почувається як у жанрі сатири та гумору, так і в ліриці громадянського звучання.

Додача

Дядько хату продає
Й надвірні будови.
В оголошенні своїм
Про все веде мову.
Що колонка у дворі,
Добре родить груша.
Є басейн метрів на три
І пристрій для душу.
Утеплений туалет,
Металеве ліжко.
Будка псина, льох, паркет,
для соління діжка.
Ну, не двір у дядька – рай,
Хоч справляй весілля.
Є теплиця і сарай,
Дрова і вугілля.
Пише: ”Дешево продам,
Скину щось на бідність.
На додачу й так віддам...
Тещу свою рідну”.

Анатолій Курганський

Народився 21 вересня 1941 року в селі Вищі Верещаки Олександрівського району. Вчителював з 1964 року – нині пенсіонер. Видав збірки «Сценарій про віварій», «Шепіт вітру степового», «Особисте бажання», «Міняю, куплю, продам», «Веселі заповіти», «Обоє рябоє», «Несправедливі сни».

Не обділив

Який розсудливий з’явивсь Лелека:
Живуть одне від одного далеко,
Але знайшов й приніс Уляні сина
Й сигнал про аліменти для Максима.

Діагноз

– Що ж виявили в хворого, у Жені? –
В лікарні лікар лікаря питає.
– Та тільки гривнів м’ятих півкишені,
Немає євро й “баксів” теж немає.