Літературна Кіровоградщина/Литературная Кировоградщина
Литературный альманах. На украинском и русском языках. Издание Кировоградской областной организации Конгресса литераторов Украины. –
Кировоград: Центрально-Украинское издательство. – 2009. – 190с.
Возглавляет областную организацию известный поэт и писатель Анатолий Крымский. В недавнем прошлом – член Национального союза писателей Украины (с немалым стажем), однако исключенный из его рядов по «политическим мотивам» - после известного «раскольнического» съезда НСПУ. В организации объединены полтора десятка авторов, пишущих как по-украински, так и по-русски, как стихи, так и прозу, живущих и в Кировограде, и в Кировоградской области. Многие из них пришли в литературу из других профессий. Так, например, в разделе «Русская поэзия» присутствуют стихи Натальи Бидненко, инженера, доцента Петра Пархоменко, преподавателя Государственной летной академии, Елены Надутенко, работающей ныне в предпринимательстве, и так далее.
В разделе публицистики опубликован краеведческий очерк Василия Билошапки с совершенно фантастическим заголовком – «Де заритий пуп Богдана Хмельницького». В разделе прозы – новый роман А. Крымского «Морок» («Мрак»).
В разделе сатиры и юмора представлены пародии и сатирические стихи кировоградских поэтов, а также прозаические юмористические произведения Анатолия Юрченко – журналиста, сатирика, автора сборников юмора и сатиры (в том числе коллективных) и многочисленных сатирических публикаций в российской и украинской периодике.
РУССКАЯ ПОЭЗИЯ
Наталья Бидненко
Автор поэтических сборников «Мелодия несбывшейся любви», «Ты был прекрасен, как Париж», «Казалось, все давно испито».
***
Что ты врал мне, февраль, что так скоро весна –
Снеговая печаль все пути занесла.
В ожиданьи капели застыла душа,
А зима за окном чудо как хороша!
Не сыграешь в мороз на гитарной струне,
Не найти мне тебя в этой снежной стране...
Отстранившись от бед, от долгов и седин,
Мы в озябшем кафе с февралем посидим...
Елена Надутенко
Стихи пишет с юных лет. Печатается в периодике. Автор шести поэтических сборников.
***
А во мне - тишина:
Ни упрёков, ни жалости...
Разложилась она
По цветам побежалости.
Отзвучала любви
Безраздельной прелюдия,
Ты её не зови
Снова в сеть словоблудия.
Не вернётся она,
Охмелев от усталости,
Как от рюмки вина...
Ни упрёков, ни жалости...
Николай Ильин
Родился на Урале в семье польских цыган. В 1998 г. переехал на Украину, живет и работает в Кировограде, печатается в периодике. Н. Ильин – единственный в мире первым перевел сказки Пушкина и Ершова на цыганский язык. Автор поэтического сборника «Миг жизни».
Дорога
Сяду грустный у окна –
Дождливая погода.
Выпью чашу дум до дна,
Скрашу время года.
Вьется от земли парок,
Звонко капли скачут.
Вот он Бог, а вот порог,
Только нет удачи.
Встану, Богу помолюсь,
Грех пусть отпускает.
Засыпаю. Где проснусь –
Только он все знает.
Посох в руки и айда
По большой дороге.
Приведут меня куда
Голова и ноги?
Кину за плечи мешок,
Пару фраз и рифму
И приму на посошок,
Как разбойник свистну.
И уйду туда, где вновь
Пьяные цыгане
Делят счастье и любовь
На лесной поляне.
Ветер
Памяти Сергея Есенина
Я бродяга ветер, перекати-поле,
И милей всего мне озорная воля.
Пролечу над бездной, и над кручей горной,
Подхвачу небрежно парус непокорный.
Растрясу калине красные сережки,
Стихну на могиле Есенина Сережки...
Поседели рано кудри золотые,
Не звучат отрадно песни удалые...
Прикорну, хмелея, на ветвях платана,
Обниму сильнее пьяного цыгана...
УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ
Алла Ковалішина
Автор книг поезій: «Сквозь тернии - к мечте» (Дніпропетровськ, «Гамалія», 2004); «Свята криниця» (Кіровоград, Центрально-Українське видавництво, 2007); «Поэзия грез» (Кіровоград, Центрально-Українське видавництво, 2007); «Краса калинова» (Кіровоград, Центрально-Українське видавництво, 2008).
Контрастність
Білий сніг впав на чорну ріллю,
І контрастність засліплює душу.
Туга долю колише мою,
Та крізь морок до мрії йти мушу.
Чорна туга у світлі надій:
У житті нам контрастності треба.
...Погляд-сміх – з-під зволожених вій
І дорога – що пада у небо.
Анатолій Курганський
Видав збірки «Сценарій про віварій», «Шепіт вітру степового», «Особисте бажання», «Міняю, куплю, продам», «Веселі заповіти», «Обоє рабоє», «Несправедливі сни».
Дощ під вечір
Вітер каламутить сірі хмари,
Наче Тясмин води навесні.
З лісу грім розкотисто ударив –
І сипнули струмені рясні
На шеренги соняхів розквітлих,
На задуму сивих яворів
І на килими у лузі - літні,
Що сплелися з різних кольорів.
І сміється річка, і хлюпоче.
Вже горять на хвилі кілька свіч.
Вмитий вечір мружить свої очі,
Щоб мерщій сховатися у ніч.
Сутінь із-за лісу наповзала,
Місяць виплива із-за гори,
Стукотить десь потяг від вокзалу,
В лузі засинають кольори.
Дмитро Танський
Автор збірок поезій та гумору «Журавлиний обрій», «Цибуля і секс», «Знахарі з-під колодки», «Танці на узліссі», «Де відкривається душа».
Ти свій сум віджени
Я прошу: завітаємо в коло тихих беріз.
Глянь, як з гілля сповзають перлиночки сліз…
Знаю, вічні турботи ще й плаксива зима.
Мало толку в роботі. Вдома щастя нема.
Дні рутинні заїли. Часто серце болить.
То про хліб, то до хліба. Що ж до серця тулить?
Вовком хочеться вити. Перейти річку вбрід.
То в городі посохло, то в саду недорід.
Губи навіть пошерхли. Щось у горлі дере…
А літа відлітають, як листя з дерев.
Та далеко не вечір. Як би там не було,
Обійму твої плечі, поцілую в чоло.
Є в душі в мене ніжність. Ти свій сум віджени.
Бачиш, наші берізки зачекались весни.
Як життя нас шмагає, – то синець, то поріз…
З гілля тихо сповзають перлиночки сліз.
Ірина Кримська
Автор поетичних збірок «Пелюстковий сніг» (Центрально-Українське видавництво), «Межа» («Гранослов», Київ), «Непідкуплені дзвони» («Код»), «У дощу позичу долі» («Імекс»).
В сузір’ї Лева
Вже все збулося те, що не хотілось,
Вже відридали сни в м’яку подушку…
Зів’яле листя стомлено летіло
У попелища розпашілу душу.
Вже відшептали в спину лихослови
І розбрелись по закутках іуди.
Лишились тільки відзвуки громові
І той один, до спогадів прикутий.
Сумна Голгофа днів, сумний світанок
І кожен день - малюнок під копірку.
На дні душі поволеньки розтане
Зелена ягода - не солодко - не гірко...
Не треба плакать. Сумувать не треба –
Уже давно якийсь чаклун лукавий
Сузір’я Лева пришпилив до неба,
Аби мені до серця не припало.
Анатолій Чечель
Автор збірок «Таємна мить і пам’яті, і слова», «У позолоті теплих слів», «Із глибини віків».
Вечір
Чорне і біле пунктирною рискою,
Чорне і біле – зима.
Тільки ліхтар то німіє, то блискає,
Юність мою відніма.
Тихо тріщить помаранчевим комином
Й ладаном пахне камін.
Руки твої невидимо-приховані
Гріє цілунком своїм.
Чорне і біле з’єдналось у просторі,
Тануть вітри на межі.
І відійшли непідкорені зашпори
Хвилями в теплій душі...
Сергій Шпудейко
Має ряд публікацій у місцевих періодичних виданнях та в Харкові і Петербурзі. Лірична збірка поета «Крізь призму любові» переведена на арабську мову в Судані.
Мрія
З’єдналися у сутності моїй
Земне й небесне: солов’ї і зорі.
Хай тілом я відносно замалий,
Та всесвіт духу і душі - просторий.
Як тіло, наче квітка, відцвіте,
То визріє у зернятко святе, –
Душі і духу справу величаву.
І десь у іншім вимірі зросте,
Щоб і надалі світом розум правив.
І може у шляхетніші часи,
У злагоді, під проводом любові,
Зберуться люди божої краси
І в пору незрадливих перемовин
Згадають і мене привітним словом.
Оксана Шпирко
Автор поетичних збірок «До моєї душі на гостини», «Не плачь над розами любимого», співавтор альманаху «Созвездие лиры», «Чотири долі».
* * *
Шукай, шукай у справжності себе,
Замри, коли роса, як дзвін впаде
На ковилу, на маки, на зерно
Й заграє світ, як молоде вино!
Іди – вже до прозріння тільки мить,
Коли душа нестерпно заболить,
Коли всі нерви, як струна туга,
Коли від серця крига відлягла.
Не бійся впасти – знову підведись,
Попросиш сил у Бога, як колись,
Заврунять сльози зорями в траві
І спраглі прийдуть до Джерел самі.
САТИРА И ЮМОР
Анатолій Кримський
Автор поетичних збірок, повістей «Реабілітований посмертно», «Не всі рани гояться», «Борис - ім’я християнське», «Ярославль Мудрий», роману «Морок». Член міжнародного співтовариства письменницьких спілок (Москва), голова Кіровоградського обласної організації Конгресу літераторів України, член редакційної колегії газети «Література та життя» (Київ).
Рогата історія, або "І кози теж - покритки”
(Пародія)
"Злючу бучу-кучу він здійняв няв-няв
Й, до цапів цапучих кізку він погнав.
Наче й спритний критик, а не зна того,
Що козу покрити вистачить й одного.”
(Володимир Могилюк, журнал
"Вежа” /Кіровоград/)
Як його покрити,
Ко-ко-ко-ко-зу?
Сяду край корита
І пущу сльозу,
Бо буває часом
Тра-та-та-та-та,
Що й на жінку власну
Сили нехвата.
З поетичним сумом –
Отаке життя, –
Погукаю кума
Та й на "покриття”,
Може, допоможе? -
Що там говорить,
Бо воно не гоже,
Як не-до-по-крить.
Напишу я, звісно,
Ще і не таку
Пі /няв-няв/ – піпісню –
/Няв - кукуріку!/
А поки що слізно
Здій-няв-няю я:
"Кізко моя, кізко!
Покритко моя!”
Небезпечна піротехніка
(Пародія)
"Я в такому ще не був становищі,
Щось в мені засіло, ніби тромб,
Я веду в глибоке бомбосховище
Гурт здавнілих, нетутешніх бомб”.
Володимир Могилюк (Кіровоград)
Люди, вникніть у моє становище,
Щось в мені засіло, ніби тромб,
Я веду в глибоке бомбосховище
Гурт здавнілих сексуальних бомб,
В мирний "вибух” аж ніяк не віриться,
Та й не тільки шкіра дорога.
А якщо і ще там ...щось ...одірветься?
Що тоді робитиму я?
Га?
Анатолій Курганський
Сучасний фінал
Весілля грали днів із п’ять
І стало всім відомо:
Не просиха з горілки зять,
А молода – вже дома.
Анатолий Юрченко
Одной фразой
Шутку юмористу диктует Бог – и дай-то ему Бог ее расслышать.
Есть пять способов осуществления власти: демократический – когда правят с оглядкой на народ; тиранический – когда народ то и дело оглядывается в страхе; тоталитарный – когда народ следует историческим путем, не смея оглянуться; исторический – когда правят, созидая историю; и, наконец, пятый способ, самый дешевый – когда правят историю, ничего не созидая в настоящем.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.