З книги "ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Томаса Еліота (2014)

 

З книги „ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР"

 

                          БАЛАДА,

              У ЯКІЙ ОДНА ДУША 

          НА ЛАВРИ НЕ СПІШИТЬ,

 А ІНША ВІД БАЖАННЯ АЖ ДРИЖИТЬ

 

                                                   С. Бондаренку

 

…Рафаель* – художник європейський,

Хоч славетний України муж…

В досвід його, творчий і житейський,

Шавкам не проникнути: сутуж…

Та про це мовчать авторитети,

Ні гу-гу – історики мистецтв…

Знаю: творчо зболені портрети

Не сусідять з плямами простецтв…

Складнощі у тому й полягають,

Що душа на лаври не спішить…

Фарби пензель як не запрягають,

А він всіх навча по-честі жить…

От і ти, кому оця присвята

Виставлена поперéду строф,

З чужих сяйв не май для себе свята

У години примх і катастроф…

Як тобі не хочеться сьогодні

Рафаелем тріщини прикрить,

Та, щоб мити пензель в повній бодні,

Вчися світ по-новому творить…

В творчім чині ти – лише плантатор

Чужих слів, що маєш за рабів…

Лише одіозний імітатор

Не своїх, а крадених скарбів…

Рафаель – художник європейський,

І тобі про нього чи й писать?

В його досвід, творчий і житейський,

Блазню в фарбі не перевисать…

23.08.2011р.

 

__________________________

    *Рафаель Багаутдінов – український художник світової слави (прим. ред.-упоряд.)

 

 

        БАЛАДА СІРОЇ УБОГОСТІ

 

…Якийсь глевкий, невисвячений день

З сльозливими, як в дітвака, очима…

З глибин його єства – анітелень,

Лиш вороння кружляє за плечима…

Такий вродивсь? Такий заповідавсь?

Такий постав – із скрух і остороги?

Такий із трунми встав і псам придавсь,

Йому, безтяменку, хто вправить роги?

Нема таких: не стало? не було?

Не висвітилось з-за острішка в Бога?

Пісна душа, пригнічене чоло,

А сорочина? Сіра і убога…

22.10.2011р.

 

                      ФЕНОМЕН
 МИХАЙЛА СЛАБОШПИЦЬКОГО

 

        Балада в чужій портупеї

 

…Активний у друці й на бруці,

Аби ще літвладу взять в руці…

Так моститься стати гетьмáном – 

Бодай би й скаженим обманом…

Слова, чорним сріблом налиті,

Вже чули не раз посполиті…

Та він їм придав таку силу,

Як в’ялій сороці – шмат сиру…

А після, як сиру не стане,

Кому непереливки стане?..

Герой одіозного герцю

Завдасть ще всім смаленим перцю – 

Фальшивої чемності в слові

Не розпізнать – лиш ослові…

Та всяко в безчассі складається:

Петля – за штандартом гойдається…

І так їм обом ґонорово,

І, разом з тим, болиголово,

Як в змроках безчесть колихайлу – 

В чужій портупеї Михайлу…

13.09.2011р.

 

          СУТО ЧЕКІСТСЬКА БАЛАДА

 

…Батько й мати, чекісти зі стажем,

Свого сина назвали Феліксом…

Хтось вважав їх крок епатажним,

Хтось –  відродженням: птахом феніксом…

А роки були невблаганними,

І уже Україна – вільна…

На „Озерці" торгують наганами,

На панель пішла Чураївна…

Батько й мати живуть на пенсію,

Син, задивлений в мрійні ранки,

Підпадаючи під ремісію,

Теж приписаний до охранки…

І хоча навчається в школі,

Куди ходять і сиротинці,

Наступивши на власні болі,

Мріє жить в Дніпрі на Дзержинці…

Адже – Фелікс, адже – наступник,

Той, на кого покладена місія…

Але якось поет-відступник

Вірш читав… І упала містика

Про чекістське братство під ноги,

І розсипалась вся – на скалки,

Бо чекісти – мов осьминоги:

Сатана їм ставить припарки…

Убивають, катують, розбещують,

По ГУЛАГах відчай вартують…

Недоцвіток хтиво облещують,

Мертвичиною – дух годують…

Батько й мати? То – інша справа,

Вони, кажуть, були розвідники…

А за „іншими" – „інша" й правда:

Чи ж вони чужих бід призвідники?..

Чого варті їх ордени,

Чого варті їх сиві скроні,

Якщо вбитих батьків сини

Плюють в їхні серця й долоні?

А поет, що читав злі вірші,

У рядках їх назвав злочинцями,

Бо гріхи їх – то ж болі вічні,

Замасковані лжегостинцями,

На які розжилися в долі,

Плечі вкривши в зірках погонами…

Тут між нас, на земній юдолі,

Їм не місце поміж іконами…

Не святі? Це – ніяк не сказано!

Не святі? В днях і ночах – грішні…

Не про них це, підступно й каверзно,

Зеки мовлять слова невтішні?

Але як же тоді Дзержинський,

Як же – Берзін, Петерс, Артузов?

Як скінчив кар’єру Менжинський:

Сам себе в безчесті чи здужав?

Хто не дав їм по правді жити,

Хто навчив їх стрілять в потилиці?

Хліб з ікрою вміли спожити – 

Аж гармошкою сірі вилиці…

З часом їх замінили інші:

Ґвалтували, вбивали, калічили…

І архіви, й таємні ніші

Про їх злочини нам засвідчили…

Батько й мати про гріх не знали,

Що лежить на їхній професії?

Дадуть відповідь трибунали,

А емоції – лиш рефлексії…

Душа віда гріх і – ридає,

Напоказ же не виставля:

Син – за себе відповідає,

А за рідних – сира земля…

Батько й мати, чекісти зі стажем,

Свято вірили в щит і меч…

Що про совість ми їхню скажем?

В її дуплах – скажений смерч…

Неприборканий остаточно,

Втаємничений – до пори…

…Зло гримаситься шлакоблочно  

Доки Фелікси – „в полі гри"…

15.09.2011р.

 

                       У ПОШУКАХ

      ВІТЧИЗНИ БЕЗ СПЕЦСЛУЖБ

 

         Балада ірреальних сновидінь

 

                               Де ніг нема зі спеціальних служб.

                                                                   П. Вольвач

 

…Зрікаючись суєт, сценічних дружб,

Подалі геть від спеціальних служб – 

Туди, де ніг нема в гінких хортів,

Де інший присмак слів, страждань, світів…

Зусилля сили волі понатуж б – 

Зроби ривок передостанній: не ж б!..

Це – все, чим гідно можеш заплатить

За ту зорю, що в небесах мигтить…

Це – все, що в безпросвітних ночах-днях,

Можливо, ще залишиться в піснях…

І хоч тобі їх не переспівать,

Не поспішай на нари спочивать…

Який на них у гаспида спочив?

Цей світ мерзот – мутант медоречив…

Не позичай на щастя у рудих,

Що продали давно свій видих-вдих…

Іти в пітьму, де ніжить сойку крук? 

Туди, де Кухарук блював на брук?

Безчестя – над безчестям? Що робить?

Нову Вітчизну в Господа купить?

Господь за неї втричі не візьмé,

А що, як справді?.. Дякую!.. Бігме…

20.09.2011р.

 

                           ТАБУ

                              НА

                 НАРОДЖЕННЯ

    ТВОРЧИХ ОСОБИСТОСТЕЙ

 

   Балада – утікачка з-під конвою

 

                     Небеса дожидають народжень.

                                                    П. Вольвач

 

…Небеса – не чекають народжень,

Збайдужілі до ликів земних…

Що їм квіти в росі охолоджень?

Що їм люди в заметах сумних?

Вони – горді, вони – невразливі,

Вони – зверху… Вони – небеса:

Тато з ненею снігу і зливі,

Та чи вабить їх творча краса?

Не беруся про це говорити – 

Не на часі, а більше – кому?

Небеса затялися творити – 

Вибудовують в зорях тюрму…

Скоро ввійдуть в нові каземати,

Пофарбовані не абияк,

Піднебесні і скіфи, й сармати,

Й українці: той – кум, той – свояк…

Їхні щелепи пахнуть травою,

Їхні очі туман запина:

У свідомості над головою – 

Крило беркута чи кажана?

Небеса – відреклись від відроджень,

З цим у них не складеться ніяк…

Що ж до високочолих народжень,

За П. Вольвачем, також голяк…

21.09.2011р.

 

                    СПОВІДЬ

        СВІТЛАНИ ЙОВЕНКО

                    Фраґмент

 

…Життя проживши, я й не знала,

Що свій народ – в собі пізнала…

Хоча й робила це невміло,

Та всім давно все зрозуміло…

А ось тепер, колись розкішній,

На ліжниках як буть невтішній?

Колись, хоч з бісом, утішалась,

А повна цноти залишалась…

…Життя проживши, я й не знала,

В які перверзії пірнала…

30.10.2011р.

 

                          УСЕ

  ПОЧИНАЄТЬСЯ З РАДОСТІ…

 

…Кінчається літо, кінчається – 

Із вереснем осінь вінчається…

У вирій збираються соняхи,

Хоча на душі іще сонячно…

Кінчається літо, кінчається – 

Серпневий промінчик пручається…

Ще так йому рвійно та весело,

Хоч збіжжя в комори вже внесено…

Кінчається цвіт за смереками – 

Прощаються вірші з лелеками,

Хоч ті, ніби, ще й не збираються

У вирій: з малечею граються…

Кінчається літо бабусине,

Та вже почалося Настусине…

І що тут поробиш, що вдієш?

Живеш, молиш Бога, радієш…

…Усе починається з радості,

Вона – берегиня порядності…

25.08.2011р.

 

                       ШАНС

 

…Який там шанс у шансоньє

Всія Європи?

Пославши к бісу Женев’єв,

Іти в Езопи?

Який там шанс у поетес,

У цих поетів?

Сміятись, як Тетяна Тесс

На хвилі злетів?

Який там шанс у шевальє

Крамольних текстів?

Горіть – як, звісно, порох є

Зі шпальт протестів…

Який там шанс? У шторм і в штиль – 

Собою бути…

То – іншим слава й нашатир,

А кревним – Крути…

Який там шанс у шансоньє,

Що в душах сіє?

…Гори-палай, як присок є,

Чи як, Месіє?..

22.08.2011р.

 

         ХРИСТОПРОДАВЦЯМ

 

…Радше руку собі відрубаю,

Ніж візьму щось з вашого столу…

Про Вкраїну у слові дбаю – 

Не зречуся її Престолу…

06.09.2011р.

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.