Плачу...
Не сад цветущий, не весна в душе моей -
Осталась ссадина от прошлого. Большая.
Мне выплеснуть бы горечь побыстрей,
Тебя, себя и прошлое прощая...

И бабочкою пёстрой ввысь взлететь,
Черкнув легчайшим крылышком удачу.
Мелодией арфистки прозвенеть,
Средь звёзд, потушенных тобой...
Украдкой плачу...

01.07.2016
Коли впаде між нами сніг
Коли впаде між нами сніг, коли завіють завірюхи,
Завмре десь там, в відлунні, сміх, і закружляють білі мухи -
Тоді відраду не шукай в моїх піснях. Вони затихнуть.
Серед пташиних чорних зграй натхнення квіти не розквітнуть...

Коли сліпий холодний сніг покриє полотном кохання --
Розлуки тінь впаде до ніг, окреслить холодом прощання...

05.11.2016
Зажди!
Таких осінніх днів не буде більше
Й оцього суму, що в очах бринить
І павутинкою колишеться на вітрі;
Барв осені, прихованих в палітрі,
Що вихлюпнутись можуть кожну мить-
Все буде інше. Інше. Інше... інше!

Бо я тебе забуду. Назавжди.
І день осінній вмиється дощами,
Тепло сховавши під опале листя.
І сиротливим видасться обійстя.
І сну не буде довгими ночами.
Лише самотність і туга - завжди.

Кричить душа: не йди! Зажди!.. Зажди!..
22.10.2016
Это осень любви

Этих дней листопад, непомерно продрогшие плечи...
Потихоньку прокравшийся в душу холодный туман...
Это осень любви. Это - сердцем зажжённые свечи,
Лета знойного память, горчинкой приправлены встречи,
Нежеланный, но всё-же присущий обман,
Горьких слёз и обид океан.

Отыскать бы себя среди света и тьмы в перекрёстках,
Где в тоске о былом затерялась. А выйти - никак.
Это осень любви в разноцветных листочках-обёртках,
В серебристом дожде и в играющих солнечных блёстках
Удержать меня хочет, надев новый фрак.
... Но милее мне лета пиджак.
28.10.2016