Нина Трало
Живе таїна в листопадовій тиші,
У сірості неба – сховались казки…
Мого НЕЗАБУТНЬОГО риси чіткіші
З пітьми проступають на сиві стежки.

Дрімає умита дощами діброва,
На вітах безлистих тремтять почуття…
Заврунитись мріють на провесні знову
І знову плекати любов і життя.

А хвилі гойдають човни, срібні весла,
Напружують спогади серденьку м’яз –
В осінньому листі зачаєні весни
Приніс золотий листопадовий вальс.