Лариса Журенкова

Осінній ренесанс минув,
Дерева скинули вбрання додолу.
Стоять вони, засмучені і голі.
Лиш лист самотній промайнув.

Тривожний сум на клавішах беріз
Заплутався в вологих вітах.
Несе листок опалий вітер
В безодню вилинялих сліз.

А запах – прілий і такий п’янкий,
Немов вино, що настояла осінь
На сонці, що спочинку просить,
На травах, листі кленів і дубів.

Дерева вверх заламують руки.
Зволожена туманами земля.
Самотньо огородам і полям.
«Зима іде!» - віщують круки.