Сучасна українська класика

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії „МЕЧ І КАЛИНА" імені Миколи Вінграновського (2015)

                                  БАЛАДА 

            ПРО СОБОРНІСТЬ УКРАЇНИ

…Тризуб, Соборність, зримих доль Держава

Прийшли до нас з просвітленим Чолом…

Дволезий меч, калини брость тужава

І янголи – над Ворсклою і Пслом…

І піші, і комонні – не безмовні,

Це з них постала Суть і – Прапори…

Небес і сонця очі Бога повні:

Вкраїна стала під громи й вітри…

Козацькі славні, шлики, тулумбаси

Музеї краю ще не прийняли…

Це нині їх назвали прибамбаси,

І цим – правицю ніби відтяли…

Хоч вольна воля ще не остаточна,

І чингісхань ще гне свої права,

Є в України місія наочна,

І Неня, хоч розіп’ята, – жива!..

„Я тим уже боржник, що українець", –

Сказав нам половчанин з-за Дніпра…

Та, щоб піднять над болем Божий Вíнець,

Завадила йому скажена гра…

Ось чому ми догралися до скону,

Ось чому й досі обляга мара…

Та, виборсавшись з хижого полону,

Іван Франко нам вістить: „Не пора…"

І ми йдемо – по бруках і стернею,

Бо є ще в грудях міцності запас…

…І розступаються тумани з чортівнею,

І Україна – в кожному із нас!..

21.01.2013р.

                     БАЛАДА 

      З ТАЇНСТВ НЕЗНИКОМИХ

…Я знаю, хто буде Вождем

Прозрілого в храмах народу…

Нездолю і ґлум – переждем

І станем за Волю і Вроду…

А нині – ще терпиться? Ще!

Біда ще з Дунаєм не врівень…

І мудрість куштують натще,

Як вроду семітських царівен…

Я – знаю! А ви, хто сидить

Ув олігархічних палатах?

Ще відчай низів не смердить

При всіх мінімальних зарплатах?

Вже – скоро! Вже – скоро! Вже – ско…

А певно що, все ж, не сьогодні…

Розвій час непевних, тоско,

Бо буде не згірше, як в Кодні…

Я – зрячий мечем і чолом,

Я – бачу його не в тумані:

За сивим вітцівським Дніпром

Вже той, хто не смеркне в омані…

Я – мовив… Та вчули хіба?

Я – бачу і космос, і – кості…

І сором, і бруд, і – ганьба

Впадуть, наче зболені брості…

Його вже ми, схоже, не ждем,

А він крізь хулу і зневіру

Постане, крізь морок, Вождем,

Лиш слід зачекати допіру…

Чекай не чекай, а зірки

Мене вже знанням вперезали:

Ідуть крізь пожежі й роки

Його некриваві сандали…

Не хочуть його холуї,

А він, не чекаючи звістин,

У шкірі звитяг і змії

Несе нам тіару провістин…

…Я знаю, хто буде Вождем,

Калиноньці – не перецвíсти…

До нього ми, схоже, прийдéм,

Та час ще не той, щоб повісти…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

                  УКРАЇНЕЦЬ ДУХУ

                             Балада

             про провідника з пітьми

…Франко й сьогодні провідник з пітьми,

Франко й сьогодні Українець Духу…

Він той, за ким у бій пійдем і ми,

Аби розвіять морок, тлін, задуху…

Франко чолом в безодню не поник,

З ідеями борні не припізнився…

Він чину і завзяття трудівник,

Його рядком лан честі зазернився…

Франко не Бог, та божий дар у нім

Всевишній вияскравив достеменно…

Ми з ним усі у колі вогнянім

І нас назвать не важко поіменно…

Ми – ідемо! І голос наш гучить,

І відблиски звитяги – на знаменах…

Чого народ безсмертний ґеній вчить, – 

Не віднайти в безтямних шоуменах… 

Франко – пророк… Його всезрячий крок

Не вичерпав себе, свою натуру…

А ви мені про сатанинський рок,

Якому поклоняєтеся здуру…

Я розумію: всяк – шука своє:

Безликий – до безликого тяжіє…

Рука мерця – мерцю гріш подає,

Та в слові ще нещерблені ножі є…

Тож повторю: лупайте сю скалу,

І правдовияв совісних збудéться…

…Ніколи не явити Бога злу,

Най у бескеттях згуби западеться!..

А мій Франко – мої суремні дні,

А мій Франко – невичахле багаття…

Він – правдочолець з словом на стерні,

Яке безликість не пірве на шмаття…

Я це збагнув не вчора, і тепер,

Коли не гоїть правда поклик болю,

Франковим серцем власний дух підпер,

І виродків безчестя ніц не бою…

Бо що вони? Більмаві кажани,

Їм гнів мечів збороть і нині годі…

…Каменяреві доньки і сини

Несуть вогонь, що бурхає насподі…

04.09.2013р.

                                 * * *

…З Україною в генах померли ці наші герої,

З Україною в генах лягли в домовини брати…

Привезли їх учора… На них запечалені строї,

Втрати роду не мислю яким почуттям осягти…

29.12.2014р.,

м. Січеслав.

                      БАЛАДА 

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

…Не втрачаймо надії, брати,

Не втрачаймо надії…

Річку мужності вбрід перейти – 

Ось мій поклик до дії!..

Не згинаймо в бою прапорів,

Не згортаймо дочасно…

Кожен, хто в мить покути прозрів, –

Кров пролив за калиноньку рясно…

Не катуймось: так мало у нас

Скорострілів, набоїв…

…Кулемети – й у віршах без назв,

Дух Святий нас озброїв…

Недаремно ж – багнети в словах,

Вірмо: так, недаремно…

І якщо навіть хрест в головáх,

Вирушаймо суремно!..

Цей похід – у борні перехід

За Вкраїну, за неньку…

Закривавлений ворогом схід

Візьмем в серце – не в жменьку…

Це – останнє, що можем зробить,

Аби совість не вмерла,

Аби чола свої не зганьбить,

Де гармат хижі жерла…

Не втрачаймо надії, брати,

Хоч вона і кривава…

…Час Вітчизну приспів берегти,

Бо за нею – Держава!..

21.08.2014р.

                               ПАРИЖ

                                    НА

                  УКРАЇНСЬКИЙ ЛАД

                    Пам’яті С.Петлюри

…У Парижі, на цвинтарі Монпарнас,

Де на цвіт осипаються змроки,

Струнить тишу громову найсонячніший із нас,

Асистують йому прокажені й пророки…

Їх набої збираю долонями слів,

Щоб Вкраїні світань передати…

Самотужки – непросто: бракує послів – 

Навіть в час домотканої дати…

Та як тільки вдається, а це зрідка бува,

Отверзаються очі ночей і балад…

Крізь ґраніт проростає дволеза трава,

Наладнавши Париж на український лад…

                            СТОЮ

 НА РІЛЛЯХ УКРАЇНСЬКИХ НИВ…

               Відлуння з поля бою

…Я одірвався од своїх катів – 

Як і хотів, як і хотів, як і хотів!..

У слові це найперш мені вдалось:

На овиді знамення зайнялось…

…Я одхрестився од своїх катів – 

Як і хотів, як і хотів, як і хотів!..

У славі це найперш мені вдалось,

Дарма, що сніп сивин торкнувсь волось…

…Я одрубався од своїх катів:

Шаблюку дав Господь – творець світів…

Поклав до дябла гиджених голів,

А не змалів, у честі не змілів…

Я одстрілявся од своїх катів – 

Хортоподібних ряджених сватів…

…Стою на ріллях українських нив:

Даруйте всі, кому що завинив!..

30.06.2010р.

                                 * * *

                                                                                               І. Драчу

…Держава національної української свідомості

Не постане за мить з невідомості…

Мало за неї в леґендах на палію сідать – 

Кожну клітинку душі її слід сповідать…

А без цього отримаєш лише декор і не більш,

Схожий на панів Іванів, лушпинням увінчаний, вірш…

24.05.2010р.

м. Січеслав.

                            БАЛАДА

     УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ

                                                                             Галі

…За що ми любимо своїх дітей?

За те, що сутність їх – калиноґронна,

За те, що в час грімких надшвидкостéй

І їх душа, як наша, безборонна…

Вони взяли від нас, що ми дали:

Дух щирості і делікатність мислі…

І, якщо треба, стануть на вали,

А не колінкуватимуть при мисці…

Їх правдочолість – це і наш політ,

Їх бруствер – це і наша барикада:

Аби поруйнувати моноліт,

Най не старається олжа руката…

Вбиваючи високий зміст родин,

Підступна ницість ставить „на удачу"…

І розрахунок тьми завжди один:

Купить продажну суєтність за здачу…

Бува, що і купуються, бува:

Ідуть в манкурти чи у яничари…

Тоді горить з-під ніг у них трава,

А в серце входять сатанинські чари…

Потоптані підступністю орди,

Ці діти втрачені для України:

На чолах їх – ганебний знак біди,

В душі – паслін знетямства, тлум, руїни…

Зійти на хрест за всіх, розвіять прах –   

Під силу лише праведнику, Богу…

Безчестя ж брезкне на семи вітрах,

Фарбуючися в суєтність убогу…

…За що ми любимо своїх дітей?

За те, що сутність їхня зрад не знає…

…А тих, що збігли в яр ста напастéй,

Най прийме в обіг тічка, що конає…

13.06.2010р.

м. Січеслав,

getto „ж/м Північний".

     УКРАЇНЦЯМ В ОКОЛАХ ДУШІ

…Слова – дивоцвіти, слова – диверсанти,

Знекровлені в смертній атаці десанти…

Слова – полонені, слова – діти нені,

По котрій лишилось лиш зернятко в жмені…

Слова – правдолюби, слова – правдоносці,

Пройдисвіти в фраці, герої в матросці…

Слова – божі янголи при тятиві:

Розіп’яті, зраджені, áле – живі…

Я – їхній повпред на землі і на небі,

Якщо їхні болі – при вашій потребі…

09.05.2012р.

          СОНЯЧНІ ДЗВОНИ

                    Балада 

         з Вітчизною в серці

…Хочемо хліба і волі

Та ще й вина – на додачу…

Але чому ж такі кволі

В днину грімливо-гарячу?

Хочемо бути собою,

Хочемо – ворона з гілки…

Але при полум’ї бою 

Ми – лиш захриплі сопілки…

Мовим про вир, про знамена,

Поначіпляли кокарди…

…Але чи боже знамення

Грати на припічку в нарди?..

…Сталося: вийшли на бруки,

Вдарили в сонячні дзвони…

Порозліталися круки,

Вклякли в послід мегафони…

Та воріженьки – не зникли,

Є у них танки й гармати…

…А тільки й ми не поникли

Біля наїдків край шмати…

Кажем: бракує набоїв,

Кажем: не ті автомати…

…Кращих – Шевченко озброїв

Ницого зайду зламати…

Вόрона – легко скарати,

Крука – дедалі складніше…

…Впору – навильника брати,

Нуж-бо, брати, сміливіше!..

…Вже – й батальйони на марші,

Кров закипає у жилах…

Вірмо: потуги – не марні!

Вся Україна – на крилах!

Боже, пошли їй удачу,

Господи, дай перемогу…

…А воріженьку, на здачу,

Купим труну кривоногу…

21.08.2014р.