Геннадій Костенко (Юрій Ош)

 КОСМООЧІ

З висоти чарівні космоочі

так проймають осінній пожар,

що, здається, зурочити хочуть

злотокосу царівну, на жаль.

Та непросто красуні тенета

розіп’яти на свіжій стерні,

бо вона їх, мов справжня комета,

на рудім перескочить коні.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Кожен рік зустрічаємо осінь,

космоочі горять кожен рік,

та червону царівну і досі

стереже від очей оберіг.

Осінній потяг

Пора осіння верх бере:

вдягає жовто-бурий одяг

і роздає квитки на потяг,

мов у святкове кабаре.

І тепловоз уже димить,

злегенька сіпає вагони.

Береза лист на землю ронить

у цю багряно-жовту мить.

Палає клен, як семафор.

Я проводжаю файний потяг…

За українську осінь потім

піду молитися в собор.