Ольга
МУСІЄНКО

 
* * *

Поквапом схопивши капелюх,
Зникнув ти, не мовивши і слова,
Наче бравий хлопець-відчайдух,
Що на ризик зважився раптово.

Смілий – це тому що молодий,
Що твоя липнева кров гаряча.
Догодив кому, не догодив,
Ти над цим не міркував, одначе.

Діяв твердо й жорстко. Так пекло,
Мало не спалив нас, друже Липню.
З поля бігли соняхи в село
І палали, наче смолоскипи.

Так пашіло!.. Мізки аж звело,
І, здавалось, просвіту не буде.
І, мов риби, в обміль що знесло,
Задихалися від спеки люди.

Та хіба ти винен, Липню, в тім,
Що жарінь стояла літня строга,
Що від пекла не спасала й тінь,
Рятували хата і підлога.

Ти пішов і духоту забрав,
Залишивши нам шматочок літа...
Липню, Липню, от якби ти знав,
Що сьогодні коїться зі світом.



НЕНАПИСАНІ ВІРШІ
 
Ненаписані вірші, що приходять у снах,
Розчиняються в мороці ночі.
Вмить зникають кудись, мов сполоханий птах,
Що на гілці дрімати охочий.

Як прокинешся вчасно – слова ті спіймай,
Хоч останні, а може, і перші...
І на нитку думок їх нанизуй розмай,
Не забувши й крупинки найменші.

Хай ранкова роса рясно їх омива.
А якщо й не впаде вона з ночі,
Нехай сонце ясне їх теплом напува,
Щоб сіяли, мов вогники, очі...

Ненаписані вірші поетам у снах
Крізь свідомість цвітуть тамариском,
Щоб талант не згубився, не зник, не зачах, –
Життєдайним спалахував блиском.

_________________
© Ольга Мусієнко

 

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/