Игорь
 МАРКЕС
 
 * * *

 Ты пробираешься по лету,
 Дорогу выбрав наугад,
 Оставив в прошлом все приметы,
 Туда, где только листопад.

 Туда, где ветер знает больше
 Всех ворожей, всех толмачей,
 Где в первых лужах лунный грошик,
 Блестит под пологом ночей.

 Где невесомо и лукаво
 Висят над крышей сети-сны,
 И жёлтый лист в круженье плавном
 Под тихий шёпот тишины.

 Под еле слышное ворчанье
 Каштанов, прямо у окна,
 Где ночь-полночи свет печальный
 И тень склонённая видна…


 Ірина
 БУЛАХОВА
 
 * * *

 Не йди від мене, літечко, не йди!
 Не всі ще почуттів зів’яли квіти.
 Іще красуються у зелені сади
 Й від стиглих яблук обважніли віти.

 Лататтям вкрилось дзеркало води.
 Вже час птахам до вирію летіти…
 Не йди від мене, літечко, не йди!
 Не всі ще почуттів зів’яли квіти.

 Несуть вітри на крилах холоди –
 Пора туманів вже не за горами.
 І полином ледь-ледь гірчать меди.
 Хоч трішечки, прошу, зостанься з нами –
 Не йди від мене, літечко, не йди!

 
 Нина
 БЕЛАНОВА
 
 * * *
 
 Последний августа привет
 Влетит коровкой божьей.
 Растает лета силуэт
 Меж истиной и ложью.

 Неслышно осень подойдёт:
 Легка походка лисья.
 И, предвкушая свой полёт,
 Позолотятся листья.

 Дождями смоется жара
 До горизонта кромки.
 Повиснет знойное вчера
 На паутинке тонкой.

 Спрямят заблудшие пути
 Слова твои: «Так надо!»,
 И осень сердце защитит
 Спасительной прохладой…

 
 Сергей
 ДУНЕВ
 
 * * *

 И не лето, и не осень –
 Межсезонья чудный час.
 Всё чарует, даже очень,
 Потому что без прикрас.

 Просто всё, и этим ценно.
 Дождь ли, вёдро – хорошо.
 Будет осень. Непременно.
 Срок ещё не подошёл.

 Лету тоже срок не вышел.
 Межсезонья полоса.
 Всё затеяно Всевышним,
 Оттого и чудеса.


 Олександр
 ВРУБЛІВСЬКИЙ
 
 * * *

 Жовтіє серпень за вікном
 І руку б осені подати...
 Тепло минає тихим сном.
 Дощів, листо́паду чекати.

 Схилились трави до землі,
 Дозріли яблука червоні.
 Ми на весні були малі,
 А це обличчя, мов з ікони...

 За сонцем сонях повернув
 Свою голівку кучеряву.
 У полі вітер позіхнув
 І розбудив мою уяву.

 Проходить ніч, за нею день.
 Нічого в тебе не питаю.
 Птахи співають менш пісень.
 Мовчання – золото. Я знаю...


 Любов
 ШЕМЧУК
 
 * * *

 Кінчається серпень.
 Вже літо зібралось в дорогу…
 Останні дні теплі,
 а ночі холодні й вологі.

 Кінчається серпень –
 і падають зорі у трави…
 Та з болем нестерпним
 Вкраїна стрічає заграви.

 І місяць-примара,
 у зоряному сповиточку,
 гойдається в хмарах,
 немов капелюх на гвіздочку.


 Виктория
 АБРАМОВА
 
 * * *

 С каждым разом больше пятен
 Жёлтого на кронах,
 Ясень стал так элегантен
 В осени обновах.

 Впрочем, за окном не осень –
 Август на излёте,
 Чуть обильней утром росы,
 Меньше птиц в полёте...

 Лета позднего волшебник,
 Август – межсезонье,
 Хоть и сентября предвестник,
 Небеса – бездонны.

 Так легка у лета поступь,
 Тая незаметно,
 Переходит август в осень,
 Листьев разноцветность...