Лариса Журенкова

Є три у кохання етапи:
В них нуртує жага і розплата.
Весни – наївних розмов до ранку,
Осколки мрій наостанку.
Бурхливого літа жаркого:
Із пристрастей не вернутись нікому.
І гинуть у круговерті коханці,
В шаленому дикому танці.
Осені – мудрої жінки-природи,
Що вином причастить насолоди,
Залишиться на вустах смаком м’яти.
Є три у кохання етапи…

Людина обростає безліччю гріхів
І втрачає щось головне.

Непомітно
Озирається, вдивляється -
Приходить час збирати
Каміння.
Що страшніше: суд людський
Чи Божий? Хто зна…
Та найболючіший свій, власний.
Коли знаєш всі гріхи,
Коли розумієш причину своїх нещасть,
І нічого не можеш уже змінити.
Бо стрілки часу не переведеш назад,
А собі не збрешеш.
…Камінців багато в твоїй торбині,
Що поступово стає лантухом.
То не тіло твоє болить –
То важка ноша придавлює тебе
до землі
І хоче з нею зрівняти,
Щоб стерти…

Спокутуй гріхи – легше

Зустрінеш старість. 2000