І щит і меч не сплять на варварськім плоті...                    

                                                                   Юрій Кириченко

                            ЮРІЙ КИРИЧЕНКО: ПОЕЗІЯ – СОРАТНИЦЯ ФЕМІДИ.

                                                       НЕ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ

    „...Що поєднує поета і розвідника? Те, що перший і другий – поза ідеологією, але самозречені в любові до Вітчизни", – записав, як цитату Часу, поет Юрій Кириченко 1-го серпня 2012 року. 

    Усвідомлення того, що в Україні „На необявленій війні, не на безкровній, Згасає скрипка в царині у бездуховній..." у Поета і Громадянина Юрія Кириченка було давно, ще в середині 90-х, коли виходили книги „Чорний шоколад – для білих мишей" (епіграми, фейлетони, пародії на уславлених добродіїв), „Невиліковна ліра", „Іду – на південний схід...", „Смерть безʼязикого сина", як „Виключали (гай-гай!) зі Спілки":

                                            …Генерал Євген Марчук – 

                                            Чорний лицар канібалів:

                                            Досконалий вивідчук,

                                            Не добрав у слові балів…

                                            Все він кинув на ваги,

                                            Як вбивав мене повільно…

                                            Рекрут лівої ноги

                                            Захлинався: струнко! вільно!..

                                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

                                            ...Генерал Євген Марчук,

                                            Хто він? Чорний дух охранки!..

                         (Ю.К. „Балада про дотик до безликості", 22.07.2015р.)

    І далі:

                          …Дніпровські чекісти убивають мій дух поетапно,

                          Можна сказати, гестапно,

                          Виходячи з нестаріючого принципу: сім раз маніж, 

                          І раз заріж…

                          Ще й сьогодні вони не виходять з ролі,

                          Не цікавлять їх явки, паролі…

                          Готові очі закрити на те, чим до учора жив,

                          Аби-сь їм талант мій служив…

                                          (Ю.К. „Текст до мелодії в осінніх садах")

    „Тільки одна Вітчизна містить в собі те, що дорого всім", – закарбував Цицерон Марк Тулій. 

    Тому й перетинаються думки українського поета Юрія Кириченка з одиним із заступників британської розвідки Джоржем Янгом: „Ядерний глухий кут поєднується з духовним. Саме розвідник призваний вирівняти положення, створене розбіжностями міністрів, дипломатів, генералів та священників. ... Не дивно, що сьогодні розвідник залишається головним охоронцем моральної чистоти":

                                        Душа сумʼять іде по лезу бритви,

                                        Мій Боже, Україну бережи!

                                                                     Юрій Кириченко

    Зовсім неможливо зрозуміти сучасний світ без урахування роботи спецслужб, яка торкнулася всього людства. 

    Цитую британського історика Кристофера Ендрю: „Як СС і гестапо, НКВС було задіяне, як пізніше говорив Владислав Андерс, для „обезголовлення суспільства", тобто для знищення будь-яких потенціальних лідерів, які б могли організувати спротив радянському режиму. 

    НКВС насправді співпрацювало з СС і гестапо, обмінюючи німецьких комуністів з радянських таборів на російських емігрантів та українців, які проживали в Німеччині.

                                                                        * * *

    Відмінною рисою Андропова було не співчутливе ставлення до дисидентів, а більш витончені методи подавлення інакодумства".

    Дослідження британського історика Кристофера Ендрю співпадають з високовольтною оголеністю суті поезій українського поета Юрія Кириченка сьогодні в сучасній Україні:

                                 …Лідерів знаходять і – знищують:

                                  Ницість режиму творчо вивищують…

                                  Було це колись в ,,зореноснім Кремлі"*,

                                  Нині – у нас, в пострадянській імлі…

                                  То що ж помінялось, агов, пророки?!

                                   …Доба кривавить обидві щоки…

                         __________

                                 *Цитатне вкраплення з М.Бажана 

                                                           * * *

                                      …В околах смерті Чорновола

                                       Любисток журиться спроквола…

                                       І чуть в притлумленій траві

                                       Акорди поступу живі…

                                                                 * * *

                                                                                              Г.Ч.

                                             …Вербує сучку КДБ,

                                             Немовби та – якесь цабе

                                             З душею не з лопуцька:

                                             Майора вабить пуцька…

                                                                  * * *

                                                                                          М.Литвину

                                              …Злочинний акт у Веприку

                                              Чекістську має виправку…

                                              Про нього неспроквола

                                              В ,,ЛУ" сказав Микола…

                                                                   * * *

                                          ...Висвітлень в пресі понині чека

                                          Психіатрія на службі в ЧК…

                                          Поле дослідницьке, діло нагальне,

                                          Нишкне в тривозі перо актуальне…

                                                 10.05.2008р.

                                                 м.Січеслав

                                                              * * *

                                           ...Піїт підсів на модернізм,

                                           Горбатився, як міг…

                                           …Стояв у лазні комунізм,

                                           Лапатив чорний сніг…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                      ...Я – знаю: вони захищали

                                      Державу тирана й дракона...

                                      То чому їх щоки прищаві

                                      Щадять ще феміда й ікона...

                          (Ю.К. „...Колишні аґенти охранки...", 26.11.2015р.)

  Щодо роботи спецслужб в Україні, яка не більше в кінцевому підсумку, ніж продовження політики відповідних урядів іншими засобами, Поет і Громадянин Юрій Кириченко визначився остаточно: 

                                         …Аналітик в царині спецслужб

                                         Із чекістами не водить дружб:

                                         Дослідивши їх низи й верхівки,

                                         Детонує і без вибухівки…

                                               13.09.2007р.,

                                               м.Січеслав

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                    ...Я – ворог СБУ, відчайний ворог,

                                    А що мені лишається робить,

                                    Як ця потвора щире все – на порох?

                                    Ніч її блазнів розвидень ганьбить...

                                    30.05.2015р.,

                                           м. Київ, готель „Кооператор"

    Сучасний класик від поезії Юрій Кириченко змістовний подих творчості трансформує у вогненний поклик боротьби – за правду, за волю, за Україну,  маючи за компас дорогу до джерел національних, яка починається з культури. Але, з яким болем спостерігає поет зміни у стольному граді Києві, колишній „культурній столиці" України:

                              Де твої честь і гідність, і віща жовто-блакить?

                              Де твої мужні вої, що не раз ходили на Ви?

                              В гордих жилах твоїх не кров, а юшка кипить…

                              На святинях твоїх – оцупки свідомості: ось же

                                                                                                      поглянь, 

                                                                                                                диви…

                              Як тебе не ганьбити, Києве, орле стокрилий мій?

                              Де ти свідомість дів? У довколишніх бур’янах?

                              Прощень Господніх чекати нині й прісно не смій,

                              Доки не скреснеш заново в державницьких іменах!..

                        (Ю.К. „Присвята уярмленому Києву з трутизною в очах", 06.07.2015р.)

    А про яку „моральну чистоту" говорить Юрій Кириченко, перебуваючи сьогодні в Дніпропетровську  (чи Дніпроординську?), для поета – в Січеславі?

                                  Куди не ткнуся, – скрізь чекістське бидло,

                                  Все контролюють: хліб, вино, повидло…

                                  І навіть памперси для онучати

                                  Не купиш, не навикнувши мовчати…

                                  А тут – халат… Та не один, а – пару,

                                  Це збурило і в піднебессі хмару,

                                  А що вже на землі, у Січеславі,

                                  Де й унітази контролюють браві

                                  Чекісти з виправкою совковóю,

                                  Які мандрують стежкою кривою…

                                        (Ю.К. „Балада про два халати", 04.09.2015р.)

    Далі поет продовжує:

                                  ,,Не бажаючи жить ,,під лампаду",

                                  Став бруківкою в горлі Хабаду…

                                  По тротилу – у кожному слові,

                                  Що ми скажем послові*?.." – 

                                  ОДР**, заголивши подружку,

                                  Матюкнувся в подушку…

                                  …Сірий морок дзьобав небосяги,

                                   Грім дощисько привів до присяги…

                                   Р.S.

                                   …Далі Текст витікає ,,за дужки":

                                   Відірвавсь від ,,наружки"…

                                                     __________________

                                     *Йдеться про посла Ізраїлю в Україні 

                                      **Офіцер діючого резерву СБУ 

        (Ю.К. „Балада про Текст, який відірвався від Служби зовнішнього спостереження")

    Слово поета Юрія Кириченка стало бруківкою в горлі Хабаду. Чому? Чи не тому, що в Дніпропетровську Хабад, юдо-нацистська ультра-ортодоксальна секта, лютий ворог словʼян і християнства, добре законспірована під порядну єврейську громаду, вважає український народ неперспективним етносом, а поняття „мораль" не прийнятне до неєвреїв, яких можна безжалісно експлуатувати, обдурювати, оббирати, переслідувати, дискримінувати, грабувати, ґвалтувати, убивати.

    Чи не тому у вірші „Опір хижому злу. У відповідь на погрози СБУ"  поет Юрій Кириченко акцентує: Я знаю: ворог слів – це ви...  

                                           …Не приймають в школах поета?

                                           Заборона йде з СБУ…

                                           Болю й совісті естафета

                                           Вже давно в нас не на плаву…

                                           Не приймають в школах талантів?

                                           Це – не дивно… Це – вже давно…

                                           Кого ж учать? Колаборантів

                                           В пострадянському кімоно…

                                           Не приймають в школах пророків?

                                           А навіщо пророки там,

                                           Як борделі – за кілька кроків,

                                           Як розпуста – душі й вустам?

                                           Не приймають? А як інакше,

                                           Як держава не власна в нас?

                                       (Ю.К. „…Не приймають в школах поета?..", 07.10.2015р.)

    Логічно, послуговуючись поезіями класика, що у не власній державі чужі солдати (щосьхиже, зловісне, сумне, нице, потворне, вироджене, зле, осатаніле) чинять розправу з етнічним українцем, бо в керманичів секти Хабад, зовсім інші плани на Україну і Дніпропетровськ:

                                                     В Україні мене катують, –

                                                     Так, мов ягíд куштують:

                                                     Кісточку – шлють в зіниці:

                                                     Що вже хтиві та ниці…

                                                    (Ю.К. „Перехожий", 02.09.2015р.)

    Сучасний світ без урахування роботи спецслужб уявити не можна. У не власній державі, в місті Дніпропетровську, де практично повністю порядкує юдо-нацистська секта Хабад, а контролює все чекістське бидло (Ю.К.), реальність роботи служби зовнішньої розвідки Ізраїлю МОССАД, основним напрямком діяльності якої є таємний збір інформації за кордоном, дуже велика. Головний принцип роботи – спочатку дізнатися про ворога якомога більше, а потім застосувати силу. Дії МОССАД носять точковий, локальний, з девізом: „Тож вдумливо провадь війну твою".

    Із словника англійського письменника Дональда Мак-Корміка: „Лексика спецслужб. 

    Кір – вбивство, виконане так уміло, вправно, що смерть, здається, настала або від природніх, натуральних причин, або від нещасного випадку".  

    Ґеніальний український поет Юрій Кириченко був убитий (Кабала секти Хабад: ритуальне жертвоприношення?) в Дніпропетровську в ніч з 4 на 5 грудня, коли святкувалось велике християнське свято – Введення в Храм Пресвятої Богородиці, або Третя Пречиста. Смерть, здається, настала від природніх причин (як з словника англійського письменника про дії спецслужб), якби не слова Поета в ту ніч про СІМʼЯ ДАВИДОВЕ та величезний масив ВІРШІВ, виставлений у фейсбуці:

                                                     Та не згинуть вони без вíсти:

                                                     Переможцями вийдуть в змазі…

                                         (Ю.К. „Подячна балада для Сервантеса", 03.07.2015р.)

                                         СМЕРТЬ ПОЕТА ЮРІЯ КИРИЧЕНКА – 

                         ЦЕ РЕТЕЛЬНО СПЛАНОВАНА ЦИНІЧНА РОЗПРАВА, 

                                            ЗАМОВНЕ КІЛЕРСЬКЕ ВБИВСТВО

                        НОСІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ, ЗВИТЯГИ, ІНТЕЛЕКТУ

                                НА ВІСТРЯХ ЗМОВИ НЕ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ  

                                Галина Шевченко, журналіст, літературний критик,