ДОСТИГАННЯ ВІТРІВ ЮРІЯ КИРИЧЕНКА 

    Поетично і неординарно – ДОСТИГАННЯ ВІТРІВ – називався творчий вечір в памʼять Великого українського Поета і Громадянина Юрія Кириченка, який відбувся під знаменами Всеукраїнської творчої спілки „Конгрес літераторів України“ в Києві 23 червня ц. р. в ошатному і комфортному залі бібліотеки ім. Ошера Шварцмана. 

    Захід почався з демонстрації документального фільму „Чуття Вітчизни“, записаному на Дніпропетровській студії телебачення ще в 2005 році, де Юрій Іванович читав свої вірші: „Чуття Вітчизни“, „Ходіння за три мрії“, „Хай буде злагода!“. Чистий, прозорий, живий голос Поета приваблював, чарував силою і красою присутніх  в залі поетів, літераторів, бібліотекарів, науковців, творчу інтеліґенцію міста, гостей з-за кордону: 

                                 Ніколи світ добра не стане на коліна,

                                 Його не спопелить, не осквернить, не вбить.

                                 Чого я був би варт, якби не Батьківщина,

                                 Що в серці у моїм сопілкою болить...

    Модератор творчого заходу – Галина Шевченко, член Конгресу літераторів України, журналіст, літературний критик, біограф, редактор-упорядник і видавець книг, продовжила творчий вечір, запропонувавши вшанувати памʼять класика сучасної української поезії Юрія Кириченка, автора понад 50 поетичних книг, лауреата багатьох всеукраїнських та міжнародних літературних премій, Кавалера орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та Святих Кирила і Мефодія, вбитого, як лицаря української честі та гідності, у Дніпропетровську (нині Дніпро) в ніч з четвертого на пʼяте грудня 2015 року, хвилиною мовчання. Щиро дякуючи господарям культурного закладу за тепло і гостинність, вона відкрила вечір віршем Юрія Кириченка „Ніша для прориву“, присвяченому Шолом-Алейхему:

                                    ...Письменники глибинного пориву

                                    Кайлують в мурах нішу для прориву...

                                    І, вивільнивши Слово од маруди,

                                    Високовольтну суть несуть на люди...

    І знову звучить, як чистий гіський потік, проникливий голос класика. Юрій Іванович читає вірші з щойно презентованої (2003) своєї книги „Перехід на передзимʼя“ (відеозапис ДДТРК, 2004): „Балада, налаштована на пошук зболілого сонця Миколи Гоголя“, „Сонце для пророка“, „Іван Манжура: останній келих гіркоти...“, „Григорій Косинка: день у безсмертя упав...“, „Сива балада на чорній сторінці“, „Це вже сталось...“, „Балада зболілої душі“. Естафету підхоплює ведуча вечора Галина Шевченко. Емоційно наснажено і впевнено вона читає напамʼять „Баладу про шаблю і серце Морозенка“ із восьмої книги поета „Серце в сорочці з любистку“ (1993):

                                     Шабля моя, пане-брате, не годна зітхати,

                                     Але, гейби наречена, годна світ кохати.

                                     Шабля моя кровʼю мита, кровʼю полоскáна,

                                     Заступниця для голоти, нещадна – до пана...

    Коментуючи вчинок Станіслава Мрозовицького, а в народі – Морозенка, який походив з шляхетського польського чи галицько-волинського роду, мав дві вищі європейські освіти (Краківський і Падуанський університети), служив при дворі польського короля Владислава IV – потім записався в реєстрові козаки і подався в повстанську Україну 1638 року до війська Богдана Хмельницького, Галина Миколаївна акцентувала на тому, як автор балади художнньо виважено і точно передав образ звитяжця, в якого прокинулись УКРАЇНСЬКІ ҐЕНИ. Він свідомо відмовився бути ЯНИЧАРОМ.

    А далі звучали вірші, написані Юрієм Івановичем за декілька місяців до трагічних подій, влітку 2015 року. Їх читала ведуча вечора, Галина Шевченко: „Балада прихиляння до Вітчизни“, „...Дихати треба, а – неможливо...“, „Балада воркутинських таборів“, „Додаткове розʼяснення в Санкт-Петербург“.

    Гість з Санкт-Петербурга, головний редактор альманаху „Синь апельсина“ Ольга Соколова,  привезла з собою і презентувала восьмий номер збірника, де під рубрикою „Светоч неистомный...“ надрукована балада лауреата Міжнародної літературної премії імені Тумаса Транстремера (2015) Юрія Кириченка, присвячена цьому ж таки Нобелівському лауреату, „Три змроки, схожі на триптих, що – з німоти“. „В цьому ж номері подана стаття Олексія Філімонова „Портрет лирического героя Юрия Кириченко на фоне эпохи“ і під рубрикою „Книжка в альманахе“ вірші поета, конгресмена Ігоря Годенкова „Подарю тебе млечнй путь“, – сказала Ольга Миколаївна.  А далі літератор  зворушливо і натхненно ділилась з присутніми в залі враженнями про щойно, місяць тому, проведені творчі вечори, присвячені памʼяті українського класика від поезії Юрія Кириченка в Санкт-Петербурзькому будинку письменників, потім на XIСанкт-Петербурзькому Книжковому Салоні, де літературним критиком Олексієм Філімоновим презентувалась 51 книга Юрія Кириченка „В час огня“. Ольга Миколаївна привезла, як доповнення до альманаху,  газету „Вне стаи“, присвячена Юрію Івановичу.

    Галина Шевченко за дорученням голови Правління Конгресу літераторів України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Дмитра Стуса подякувала гості та її колегам за добрі, подвижницькі справи на теренах сучасної літератури і вручила Ользі Соколовій Почесний Диплом КЛУ за великий вклад в розвиток літературного процесу та активну громадську діяльність, книгу про Національний музей Тараса Шевченка та подарунок від ТМ „Золоте зерно“, побажавши їй подальших творчих успіхів. 

    Після тривалих оплесків Галина Миколаївна продовжила святкову учту: поетам Борису Орлову та Олексію Філімонову було передано в Санкт-Петербург Почесні Дипломи КЛУ за відданість Слову і книги про музей Тараса Шевченка в Києві, Андрію Родоському, який переклав поезії Юрія Кириченка, – Диплом перекладацької майстерності з книгою, Галині Володимировій, яка ініціювала вихід газети „Вне стаи“, – Подяку, книгу і подарунок від ТМ „Золоте зерно“.       

    Щиро і сердечно дякувала Ольга Миколаївна, читаючи навзаєм вірші памʼяті Юрія Кириченка від Олексія Філімонова, Олени Солобаєнко.

    „Такий збіг обставин – не випадковий, – продовжує далі ведуча пані Галина. – Саме місяць тому, перебуваючи в Санкт-Петербурзі, я зайшла привітатись до Анни Андріївни Ахматової в „Музей Анны Ахматовой в Фонтанном Доме“. Приїхавши в Київ, де російська поетеса українського походження, перекладачка Івана Франка, народилася, я і не підозрювала, що саме в її День народження, 23 червня, ДОСТИГНУТЬ ВІТРИ ще одного українського поета Юрія Кириченка. Тому логічним буде продовжити творчий вечір рядками одного з віршів  Анни Андріївни „Мне ни к чему одические рати...“ (1940):

                                             Когда б вы знали, из какого сора

                                             Растут стихи, не ведая стыда.

                                             Как жёлтый одуванчик у забора,

                                             Как лопухи и лебеда...“  

    І далі Галина Миколаївна, підсунувши ближче до центру такий собі декор – вішалку з двома халатами –  починає декламувати вірш Юрія Івановича „Балада про два халати. На правах фейлетону“:

                                             Коханій, милій, шив я два халати,

                                             Та на заваді стали пси-пілати:

                                             Пани з дніпропетровської охранки

                                             Оскалились: вези їй крам „з загранки“...

    Тривалі оплески лунали в невеликому, комфортному залі, а ведуча вечора все читала і читала вірші Поета, Лицаря Духу, Українця Юрія Кириченка: „Балада з провулка чекістів“, „В час Голгофи“, „Перехожий“, „...Поетів їдять живими...“, „...Поети не змагаються з охранкою...“, „Балада з присвятою вкраденому тиражу“, „Балада про вбивцю світочів“, „Балада з криптонімом в зубах“, „Балада про цілунок смерті“, „Балада страшних обіцянок“, „Молитва для вічних потреб“.

    Вишукано і неординарно говорив в той вечір Володимир Іванович Шевченко – професор, директор науково-дослідного центру проблем гуманітарної стандартизації НАКККіМ про гідність людини, мову, культуру, книги, про потребу в поетичних книгах Юрія Кириченка не тільки на сході, а й на заході...

    Нейрохірург Віталій Нещадименко говорив про вірші сучасного українського поета Юрія Кириченка, як про найбільше надбання людства. 

    Далі всі шанувальники поезії Юрія Івановича, дискутуючи, ділячись між собою враженнями, читаючи власні вірші, захоплюючись неординарною постаттю сучасника – Поета Юрія Кириченка, поступово перейшли в сусідній зал, де тонкий аромат білого сухого вина з фруктами доповнив  мелодію вірша метра:

                                    ...Поети не змагаються з охранкою,

                                    Поети пишуть вірші про вино...

                                                                       Ганна Степняк-Лозинська, журналіст.

Київ, 27 червня 2016р.