По-перше, дякую всім за теплі слова й вишукані побажання, хто вчора привітав мене, Галину Кириченко, з Днем народження! Намагатимусь, докладатиму всіх зусиль в міру своїх професійних можливостей, щоб і у вас, у ваших родинах царювали радість, мир, злагода, достаток і любов!

    По-друге, повідомляю, мої дорогі Читачі, якщо моє рішення для вас хоч в якійсь мірі авторитетне, що на ці вибори Президента України в березні 2019р. – не йду! Чому? Бо це ЧУЖА гра, ЧУЖІ солдати, ЧУЖІ правила гри, де Людина, ВЖЕ в програші, бо – пішла на вибори, якщо навіть проголосувала „проти всіх", – купилась на цю авантюру, підперла своїм голосом ЧУЖУ СІТЬ, накинуту на наш згорьований, обкрадений, затурканий злиднями і безпросвітністю український люд. Це – гра в наперстки!

     Із тлумачного словника: „Гра в напе́рстки — азартна гра, що зазвичай є одним із видів шахрайства, розрахованого на шукачів гострих відчуттів. Гра приносить великі прибутки в кишеню представників злочинного світу. Як правило, гру в наперсток обслуговує група із семи-восьми підставних осіб: сам наперсточник (на злочинному жаргоні — «низовий») та три-чотири помічника, одна частина яких захищає наперсточника від небажаних несподіванок (наближення правоохоронців, гнів ображеної чи обдуреної публіки тощо); сигналом про небезпеку слугує або умовний свист, або вигук заздалегідь домовленого імені. Самі шахраї цю групу називають «маяки» (від функції сигналізувати). Інша частина злочинної команди, яка називається «верхові», заманює довірливих перехожих («лохів») до гри, демонструючи їм на власному прикладі, як просто та швидко можна заробити легких грошей."

    Працюючи і прозріваючи вдвох понад 20 років в царині творчості з Юрієм Кириченком, проростаючи не тільки в Літері прізвища, а й у Дусі Літери – КИРИЧЕНКО, йду за СЛОВОМ, ПІДПЕРЕЗАНИМ МЕЧЕМ, яке  залишив нам автор.

   ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

СЛОВО, ПІДПЕРЕЗАНЕ МЕЧЕМ

Я, Юрій Кириченко,

Кавалер ордена Прозріння,

Лауреат премії Невизнання,

Духом, який не потребує

Коронування пігмеями,

Словом, яке цурається

Ницих і звироднілих,

Викинувши геть

На смітник Історії

Стоптані котурни,

Які залишили

В передпокої

Мого Піднебесного Палацу

Челядники

Холуйства і заздрощів,

Маю шляхетну честь

І високородну гідність

Запевнити свого

Коханого Читача

В тому,

Що й надалі, дотикаючись до амальгами

Любові і Ненависті,

Дотримуватимуся,

Як і мої високочолі

Попередники,

Незаплямованих постулатів Честі,

Які во ім’я

Отця, Сина і Святого Духу

Лишив Україні і її згорьованим дітям

Безсмертний Котляревський,

Аби ми, смертні,

Живучи

Поміж Землею і Небом,

Причастилися

Вседержавним, всеукраїнським

Змістом,

Висвяченим

Для всіх грядущих поколінь:

„Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинність ісправлять..."

З цим святим (не святенницьким!) наміром

Літери мого слова

Ступають сьогодні

На замінований берег Прозріння,

Аби прицвяхувати до Хреста Правоти

Свій щит натхнення, –

Як сподіяв це князь Святослав

У часі, непідвладному

Забуттю...

Виходячи з канонів

Нерозпорошеного,

Незнищенного,

Незборимого

Духу української Землі,

Підперезавшись мечем,

Гартованим у вроді

Сивомудрого Дніпра,

Мовлю усміхнено силам зла і пітьми,

Смакуючи паслін Історії

На вустах,

Яким ще належить обвуглитись

Об цілунок Іуди:

„Іду на ви – 

Заради вас самих!

Бо світ сьогоднішній – 

То не є молодший брат Істини".

Через масиви

„Вчора" і „Нині"

Лежить гостинець

У державу

Прийдешніх слів, свят, борінь...

По ньому галопує

Мій золотогривий аргамак,

Обминаючи ситі стайні земного буття,

Викрешуючи підковами зірки,

Яким судилося

Або знебутися миттю,

Або примножити свою Суть

У часі й просторі...

    „Якщо країна, у якій ледь жевріють окрушини леґенд про звитяги ,,роду і народу", по-справжньому незалежна і демократична, то як пояснити те, що практично на всіх домінуючих суспільно-політичних висотах знаходяться чужі солдати, котрі, оперуючи новітніми технологіями зла і насильства, сприяють тому, аби балом визиску і виродження явно і латентно правили ,,польові командири" в уніформі кукловодів, спокушаючи люмпенізоване суспільство липкими принадами ,,європейського раю"?". Ці та інші болючі питання – в художньо-естетичних та соціально-правових площинах висвітлено в талановитій книзі „Чужі солдати" (Київ, Книжкова палата України, 2007) Юрія Кириченка, якою він, свідомий свого високого обов’язку Українця і Патріота, звертається сьогодні до Читача.

    Змінювати належить ПРАВИЛА, ЗАКОНИ за якими потрібно не грати, а ЖИТИ, які б захищали і ґарантували нам, українцям, право на достойне життя, де в центрі має бути ЛЮДИНА, і насамперед творча! Адже, „Бог жадає  від людини творчості. Тільки людина-творець може розраховувати на милість Божу.", – М. Бердяєв, філософ. 

    Тому переломними і визначальними, як на мене, будуть парламентські вибори в Україні восени 2019-го, де голосами більшості вибраних, делегованих нами, українців будуть змінені ПРАВИЛА, а відповідно й ЖИТТЯ всіх: як громад, так і Людини, Особистості, Індивіда!

    Примножити свою Суть у часі і просторі я, як українка і громадянка, людина, що має честь і гідність, зможу тільки тоді, коли відстою своє право на гідне життя на своїй землі, у своїй Вітчизні, бо вже заплачено за це непомірно високою ціною – ЖИТТЯМ Юрія Кириченка, обірваним в Дніпрі 2015р.!

                                                                       Галина Кириченко (Шевченко), журналіст.

Київ,                                                                   

14.02.2019р.