З книжки "З волі Господа"

   ККордони умовностей справжню творчість не обмежують. Сходження до кратера      

       натхнення і самозреченості тривало. Життя поета трагічно обірвано в ніч з 4 на 5    

       грудня 2015р. у Дніпропетровську.

 

                                         Галина Шевченко, біограф письменника Юрія Кириченка


 

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)
 лауреат Міжнародної літературної премії імені Альфреда Нобеля (2015)


                             БАЛАДА 

                                 ПРО 

         НІЖНІСТЬ В НІШІ СМУТКІВ

 

…За вітрами, за снігами, за мороками,

За осінніми дощами в туманí

Сонця овид заховався, і сороками

Щось в душі заколобродило в мені…

Що то бýло? Що то бýло – не питайте,

Чорно-біла потолочена журба?

Двійко соняхів з балади привітайте – 

Їх душа моя власкавила обá…

За вітрами, за снігами, за тополями

Даленіють в ста зневірах вітряки…

Обіймаю їх безсоннями, як болями,

І вітаю щемним помахом руки…

Проминуло красне літо, зосенілося,

І тепер уже ніхто не пригада,

Чом у слові серед зимоньки звеснілося,

Чом з бурульок срібно скрапнула вода…

За вітрами, за снігами, за узгірками,

За проталинами в березі Десни

Вірш спива блакить безмовності із білками,

Що вже знають про наближення весни…

…Я тобі про це сказав, а ти замислилась

І дві щічки вільглим жаром зайнялись…

Наша ніжність в ніші смутків не закінчилась:

Ми із нею – давні друзі, мов колись…

15.10.2013р.

 

                            БАЛАДА 

             ПРО КОНЕЙ В ДОРОЗІ

 

…Сніг, завірюха, а серце – б’ється,

Сніг, завірюха, а вірш – сміється…

До чого це вічна душа вдається,

Як шепче, що молодість не продається?

Сніг, завірюха, хурделя, хвища,

Сніг, завірюха, коні – в дорозі…

Править ними любов найвища,

Свячена небом в Кривому Розі…

Сніг, завірюха, а пісня – чинна,

Сніг, завірюха, а пісня – панна…

Домоткана, й на крихту не мертвичинна,

Не цілована, але щирожупанна…

Сніг, завірюха, а в церкві дзвони

Дорогу вказують подорожнім…

…А на стінах злотосрібні ікони

Світ провіщають ликом неложним…

06.12.2013р.

 

                  БАЛАДА 

      РЕКРУТСЬКОЇ ПІСНІ

 

…Три сліпих кобзарі

Проти ночі ішли до села…

Місяць воду в Дніпрі

Пив: солодка, напевне, була…

Три сліпих кобзарі

До церквички ішли босонíж… 

Три чумних упирі

Проти серць їх мантачили ніж…

Три сліпих кобзарі

Впали, зранені, в рів…

Спали мавки в Дніпрі,

Лунив скрип яворів…

Трьох рекрутів на шлях

Матері провели…

…Десь там шваб а чи лях

Злі інтриґи плели…

14.08.2013р.

 

                        БАЛАДА 

                             ПРО 

           КОРАЛІ ЗЛОЧИННОГО 

                            СВІТУ

 

           З циклу „Ножі та пістолі"

 

…Не вдягай ці коралі червоні,

На них кров, на них бруд, на них щем…

Захлинулась душа в срібнім дзвоні,

Знемоглась під серпневим дощем…

Не вдягай ці коралі, не треба,

У ганьби не буває краси…

Навіть конче як в них є потреба,

Інші скарби в ніч зваби носи…

Їх придбали ножі та пістолі,

Їх придбали нечисті з пітьми…

Бандюки, що сидять на престолі,

Дарять їх тим, хто пишні грудьми…

В тебе шия – немов у лебідки,

Перса – пара сліпих ластів’ят…

Ці коралі – збезчещення свідки,

Дарував їх відомий вар’ят…

Не вдягай ці коралі, не треба,

На них кров, на них бруд, на них біль…

Якщо визріє конче потреба,

Знай: за ними – розпуста, розбій…

Ти щасливою з ними не будеш,

Хіба щастя бува на крові?

На ножах хіба щастя здобудеш:

Мертві бачать, що чинять живі…

06.12.2013р.          

 

        БАЛАДА ЯВОРИНИХ СМУТКІВ

 

…Осінньої пори смуткують явори,

Осінньої пори – перед снігами…

Кохана, говори щось, говори:

Душа налаштувалася на гами

Музичних тих щедрот, з якими ти в ладах,

З якими не сварилася ніколи…

Вже яблука бомблять наш дім, наш дах,

Закочуючись в ніч за частоколи…

Осінньої пори, коли ще до снігів

Днів з ночами не так уже й багато,

Не побиваймо груддям ворогів,

Запросимо їх ліпше до багаття…

Їм також холодно і поночі, й невтішно,

І в них до хліба солі не стача…

…І хоч живуть вони безлико, згубно, грішно,

Та проти віч ще тепліє свіча…

20.11.2013р.

 

                         БАЛАДА 

      СОЛОВ’ЇНОГО МОВЧАННЯ

 

…Співали солов’ї, а потім – перестали,

Співали солов’ї, співали солов’ї…

У спадок від краси вони дістали

Діброви і степи, переліски й гаї…

Співали солов’ї, а потім – вгамувались,

Що заступило їм ярінь земну?

Їх трелі срібноткані перервались,

Упали в ополонку крижану?

Співали солов’ї, а потім – захлинулись,

Крещендо їх на меч хтось нахромив?

В німих байстрят в розгіллі обернулись,

А світ – сурмив, а світ, як перш, сурмив…

Співали солов’ї, а потім їх не стало:

Завважили це в змроках ратаї…

Дніпрове царство їх відщебетало?

Осиротіли всі слова мої?

Співали солов’ї – як мати їх навчила,

Співали солов’ї – як батько їм велів…

Вітчизна їм журливих літ вточила,

Ввірвавши музики, яка – без слів…

Я знав їх дітваком, толерував їм чемно,

Учивсь у них любити красноспів…

Без них душі і темно, і нікчемно:

Страшна біда ввійшла в жагу степів…

20.08.2013р.

 

           БАЛАДА

               ПРО 

ТАЛІСМАНИ ДОЛІ

 

                  І. Рибицькому

 

…Де мої ордени,

Де мої медалі?

Відцуравшись мани,

Покотились далі

Де мої визнання,

Де мої червінці?

Вітер з гір доганя, – 

Де вівчар та вівці…

Де мої міражі,

Де мої тумани?

Чебреці на межі – 

Долі талісмани…

Де мої згаслі дні – 

Сріберні дракони?

Де Свят Юр на коні,

Де псалми й ікони…

Де друзяк імена,

Серцю милі й любі?

Де печаль край вікна

Шле привіти згубі…

09.11.2013р.

 

                          БАЛАДА 

          СТРАШНИХ ОБІЦЯНОК

 

                                                                             Галі

 

…Ми живемо на лезі ножа,

Вітчизна сьогоднішня нам чужа…

Більше того, щоб не сказать, ворожа:

На кожнім кроці блок-пост, сторожа…

До нас, що мають причетність до книжки,

Презирство – мало як не до ханижки:

В суспільстві, де книга давно не в повазі,

Інші цінності на слуху, на увазі…

В державі виродків і пацюків

До зерня – байдужі, чемні – до остюків…

Так повелось ще з ординських літ:

Безчестя моцює на хвилях пліт…

І навіть, як він в пітьмі розпадеться,

Не страшно: новий раритет знайдéться…

Ми живемо, мовби й не живемо,

Досади хміль дражливо п’ємо…

На що чекаєм? На хресний хід?

Мертві з трунм обіцяли ягíд…

07.08.2013р.

 

                             БАЛАДА 

         ПРО ШИПШИНУ У ЯРАХ

 

…Шипшина у ярах дозріла, хоч не дуже,

Така собі шипшина у ярах…

Довіримось вогню її, мій друже,

Її снага пітьму повергне в прах…

Шипшина у ярах дозріла, хоч не клично,

Подекуди вогонь її в диму…

І все ж вона в ста ночах ґомерично

Горить-пала крізь морок і пітьму…

Шипшина у ярах дозріла достеменно:

Без любки її в смутках не розрай…

Назви її ліхтарик поіменно:

Печальний втіш, а хтивий – покарай…

Шипшина у ярах – школярка і бабуся,

Шипшина у ярах – дівичка і жона…

…Шипшиною в ярах до поночі любуйся,

А потім нею править сатана…

31.10.2013р.

 

                           БАЛАДА

                                ПРО

     ПРОНИКНЕНЯ З ГРЯЗІ В КНЯЗІ

 

                                                                             Л. К.

 

…І знов із сміття вийшла Ліна

В спожитій сназі по коліна…

Хтось враз уточнив: до колін,

Ховаючи в цвіт нафталін…

Хтось – мило всміхнувсь, хтось – кахикнув,

Хтось – перезирнувся: відвикнув

Давно від хирлявих химер,

А стрівши скелет, ледь не вмер…

Буває так? Чом би й не бути,

Як безтолоч вбралася „в Брути"

І править наліво й направо…

Як тут злу не рявкнути: „Браво!"?

А Ліні – не вперше й не вдруге,

Рядитися в сяйво моруге,

Не вперше маркізу вдавати,

З гніздечка зозульки кувати…

Щоб світ до кінця розпізнати,

Від сорому слід застогнати…

Та хист цей не в кожного в оці

Світа при новій замороці…

І знов із сміття хвилить лада,

Така вона, пещена зрада…

Така вона, вбрана й роздіта:

З безодні безтямств Афродіта…

Я з нею стикаюсь не вперше,

І то – народившись, померши…

…А світ – при ганьбі і знаменах – 

Шукає свій міф в шоуменах…

03.08.2013р.

 

              БАЛАДА

          ТИГРОЛОВА

 

...Я, озброєний словом,

Іду по війні…

А Господь тигроловом

Нарік буть мені…

Творчі неспівпадіння?

Ніби й так, та не так…

Це – судьба, провидіння,

Всевишнього такт…

Я, озброєний крісом,

Крізь сосни іду:

За горою, за лісом

Настигну біду…

Поквитаюсь з ордою

В лихій стороні…

Кінь, що дзвонить уздою,

При віщім вікні…

Я, озброєний словом,

Озвусь до коня…

Дар, служить тигроловом,

Судьбу здоганя…

Щелепастий, ікластий

Звір мені не рідня…

Хай би й тричі храпастий,

Меч – поперед коня…

Шкура тигра цареві

Покладеться до ніг…

…Десь про це в сизім мреві

Заспіва печеніг…

27.09.2013р.

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.