ККордони умовностей справжню творчість не обмежують. Сходження до кратера
натхнення і самозреченості тривало. Життя поета трагічно обірвано в ніч з 4 на 5
грудня 2015р. у Дніпропетровську.
Галина Шевченко, біограф письменника Юрія Кириченка
ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)
лауреат Міжнародної літературної премії імені Альфреда Нобеля (2015)
БАЛАДА
ПРО
НІЖНІСТЬ В НІШІ СМУТКІВ
…За вітрами, за снігами, за мороками,
За осінніми дощами в туманí
Сонця овид заховався, і сороками
Щось в душі заколобродило в мені…
Що то бýло? Що то бýло – не питайте,
Чорно-біла потолочена журба?
Двійко соняхів з балади привітайте –
Їх душа моя власкавила обá…
За вітрами, за снігами, за тополями
Даленіють в ста зневірах вітряки…
Обіймаю їх безсоннями, як болями,
І вітаю щемним помахом руки…
Проминуло красне літо, зосенілося,
І тепер уже ніхто не пригада,
Чом у слові серед зимоньки звеснілося,
Чом з бурульок срібно скрапнула вода…
За вітрами, за снігами, за узгірками,
За проталинами в березі Десни
Вірш спива блакить безмовності із білками,
Що вже знають про наближення весни…
…Я тобі про це сказав, а ти замислилась
І дві щічки вільглим жаром зайнялись…
Наша ніжність в ніші смутків не закінчилась:
Ми із нею – давні друзі, мов колись…
15.10.2013р.
БАЛАДА
ПРО КОНЕЙ В ДОРОЗІ
…Сніг, завірюха, а серце – б’ється,
Сніг, завірюха, а вірш – сміється…
До чого це вічна душа вдається,
Як шепче, що молодість не продається?
Сніг, завірюха, хурделя, хвища,
Сніг, завірюха, коні – в дорозі…
Править ними любов найвища,
Свячена небом в Кривому Розі…
Сніг, завірюха, а пісня – чинна,
Сніг, завірюха, а пісня – панна…
Домоткана, й на крихту не мертвичинна,
Не цілована, але щирожупанна…
Сніг, завірюха, а в церкві дзвони
Дорогу вказують подорожнім…
…А на стінах злотосрібні ікони
Світ провіщають ликом неложним…
06.12.2013р.
БАЛАДА
РЕКРУТСЬКОЇ ПІСНІ
…Три сліпих кобзарі
Проти ночі ішли до села…
Місяць воду в Дніпрі
Пив: солодка, напевне, була…
Три сліпих кобзарі
До церквички ішли босонíж…
Три чумних упирі
Проти серць їх мантачили ніж…
Три сліпих кобзарі
Впали, зранені, в рів…
Спали мавки в Дніпрі,
Лунив скрип яворів…
Трьох рекрутів на шлях
Матері провели…
…Десь там шваб а чи лях
Злі інтриґи плели…
14.08.2013р.
БАЛАДА
ПРО
КОРАЛІ ЗЛОЧИННОГО
СВІТУ
З циклу „Ножі та пістолі"
…Не вдягай ці коралі червоні,
На них кров, на них бруд, на них щем…
Захлинулась душа в срібнім дзвоні,
Знемоглась під серпневим дощем…
Не вдягай ці коралі, не треба,
У ганьби не буває краси…
Навіть конче як в них є потреба,
Інші скарби в ніч зваби носи…
Їх придбали ножі та пістолі,
Їх придбали нечисті з пітьми…
Бандюки, що сидять на престолі,
Дарять їх тим, хто пишні грудьми…
В тебе шия – немов у лебідки,
Перса – пара сліпих ластів’ят…
Ці коралі – збезчещення свідки,
Дарував їх відомий вар’ят…
Не вдягай ці коралі, не треба,
На них кров, на них бруд, на них біль…
Якщо визріє конче потреба,
Знай: за ними – розпуста, розбій…
Ти щасливою з ними не будеш,
Хіба щастя бува на крові?
На ножах хіба щастя здобудеш:
Мертві бачать, що чинять живі…
06.12.2013р.
БАЛАДА ЯВОРИНИХ СМУТКІВ
…Осінньої пори смуткують явори,
Осінньої пори – перед снігами…
Кохана, говори щось, говори:
Душа налаштувалася на гами
Музичних тих щедрот, з якими ти в ладах,
З якими не сварилася ніколи…
Вже яблука бомблять наш дім, наш дах,
Закочуючись в ніч за частоколи…
Осінньої пори, коли ще до снігів
Днів з ночами не так уже й багато,
Не побиваймо груддям ворогів,
Запросимо їх ліпше до багаття…
Їм також холодно і поночі, й невтішно,
І в них до хліба солі не стача…
…І хоч живуть вони безлико, згубно, грішно,
Та проти віч ще тепліє свіча…
20.11.2013р.
БАЛАДА
СОЛОВ’ЇНОГО МОВЧАННЯ
…Співали солов’ї, а потім – перестали,
Співали солов’ї, співали солов’ї…
У спадок від краси вони дістали
Діброви і степи, переліски й гаї…
Співали солов’ї, а потім – вгамувались,
Що заступило їм ярінь земну?
Їх трелі срібноткані перервались,
Упали в ополонку крижану?
Співали солов’ї, а потім – захлинулись,
Крещендо їх на меч хтось нахромив?
В німих байстрят в розгіллі обернулись,
А світ – сурмив, а світ, як перш, сурмив…
Співали солов’ї, а потім їх не стало:
Завважили це в змроках ратаї…
Дніпрове царство їх відщебетало?
Осиротіли всі слова мої?
Співали солов’ї – як мати їх навчила,
Співали солов’ї – як батько їм велів…
Вітчизна їм журливих літ вточила,
Ввірвавши музики, яка – без слів…
Я знав їх дітваком, толерував їм чемно,
Учивсь у них любити красноспів…
Без них душі і темно, і нікчемно:
Страшна біда ввійшла в жагу степів…
20.08.2013р.
БАЛАДА
ПРО
ТАЛІСМАНИ ДОЛІ
І. Рибицькому
…Де мої ордени,
Де мої медалі?
Відцуравшись мани,
Покотились далі…
Де мої визнання,
Де мої червінці?
Вітер з гір доганя, –
Де вівчар та вівці…
Де мої міражі,
Де мої тумани?
Чебреці на межі –
Долі талісмани…
Де мої згаслі дні –
Сріберні дракони?
Де Свят Юр на коні,
Де псалми й ікони…
Де друзяк імена,
Серцю милі й любі?
Де печаль край вікна
Шле привіти згубі…
09.11.2013р.
БАЛАДА
СТРАШНИХ ОБІЦЯНОК
Галі
…Ми живемо на лезі ножа,
Вітчизна сьогоднішня нам чужа…
Більше того, щоб не сказать, ворожа:
На кожнім кроці блок-пост, сторожа…
До нас, що мають причетність до книжки,
Презирство – мало як не до ханижки:
В суспільстві, де книга давно не в повазі,
Інші цінності на слуху, на увазі…
В державі виродків і пацюків
До зерня – байдужі, чемні – до остюків…
Так повелось ще з ординських літ:
Безчестя моцює на хвилях пліт…
І навіть, як він в пітьмі розпадеться,
Не страшно: новий раритет знайдéться…
Ми живемо, мовби й не живемо,
Досади хміль дражливо п’ємо…
На що чекаєм? На хресний хід?
Мертві з трунм обіцяли ягíд…
07.08.2013р.
БАЛАДА
ПРО ШИПШИНУ У ЯРАХ
…Шипшина у ярах дозріла, хоч не дуже,
Така собі шипшина у ярах…
Довіримось вогню її, мій друже,
Її снага пітьму повергне в прах…
Шипшина у ярах дозріла, хоч не клично,
Подекуди вогонь її в диму…
І все ж вона в ста ночах ґомерично
Горить-пала крізь морок і пітьму…
Шипшина у ярах дозріла достеменно:
Без любки її в смутках не розрай…
Назви її ліхтарик поіменно:
Печальний втіш, а хтивий – покарай…
Шипшина у ярах – школярка і бабуся,
Шипшина у ярах – дівичка і жона…
…Шипшиною в ярах до поночі любуйся,
А потім нею править сатана…
31.10.2013р.
БАЛАДА
ПРО
ПРОНИКНЕНЯ З ГРЯЗІ В КНЯЗІ
Л. К.
…І знов із сміття вийшла Ліна
В спожитій сназі по коліна…
Хтось враз уточнив: до колін,
Ховаючи в цвіт нафталін…
Хтось – мило всміхнувсь, хтось – кахикнув,
Хтось – перезирнувся: відвикнув
Давно від хирлявих химер,
А стрівши скелет, ледь не вмер…
Буває так? Чом би й не бути,
Як безтолоч вбралася „в Брути"
І править наліво й направо…
Як тут злу не рявкнути: „Браво!"?
А Ліні – не вперше й не вдруге,
Рядитися в сяйво моруге,
Не вперше маркізу вдавати,
З гніздечка зозульки кувати…
Щоб світ до кінця розпізнати,
Від сорому слід застогнати…
Та хист цей не в кожного в оці
Світа при новій замороці…
І знов із сміття хвилить лада,
Така вона, пещена зрада…
Така вона, вбрана й роздіта:
З безодні безтямств Афродіта…
Я з нею стикаюсь не вперше,
І то – народившись, померши…
…А світ – при ганьбі і знаменах –
Шукає свій міф в шоуменах…
03.08.2013р.
БАЛАДА
ТИГРОЛОВА
...Я, озброєний словом,
Іду по війні…
А Господь тигроловом
Нарік буть мені…
Творчі неспівпадіння?
Ніби й так, та не так…
Це – судьба, провидіння,
Всевишнього такт…
Я, озброєний крісом,
Крізь сосни іду:
За горою, за лісом
Настигну біду…
Поквитаюсь з ордою
В лихій стороні…
Кінь, що дзвонить уздою,
При віщім вікні…
Я, озброєний словом,
Озвусь до коня…
Дар, служить тигроловом,
Судьбу здоганя…
Щелепастий, ікластий
Звір мені не рідня…
Хай би й тричі храпастий,
Меч – поперед коня…
Шкура тигра цареві
Покладеться до ніг…
…Десь про це в сизім мреві
Заспіва печеніг…
27.09.2013р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.