Приємне враження на мене справив останній, шістдесят п`ятий номер журналу „Склянка часу” своїм художнім рівнем і включення читача в світовий контекст. Давнім недоліком багатьох публікацій в Україні було трактування історичних та літературних подій кутом зору, відмінним від їх трактуванні у вільному світі. Наприклад, весь світ знав, що північна Франція майжн тисячу років тому була передана як посаг французької принцеси Англії. Тому війна між цими країнами розглядається як загарбницька з боку Франції. А нас вчили, що Англія здійснила напад на Францію.
З прози, запропонованої журналом, мені найбільше сподобались итри речі: есе Марека Торецького „ Не роман”, романтично-пригодницька.повість А.Барікко „Шовк” в перекладі Ю.Григоренко та гротескний твір О.Апалькова „Нраві города Ка спустя 10 лет”.
У Марека Торецького мені було цікаво простежити за думками простої людини ( нарешті не алкоголіка) за буденних обставин її життя. Нашому поколінню випало дитинство і юність провести в герметичному світі, що призводило до відсутності класичного виховання та пізнього дорослішання ( „Я взрослел мучителько и долго...).
Окрім захоплюючого сюжету повісті А. Барікко хотілося б відзначити її майстерний переклад Юлією Григоренко, виконаний, на мою думку, в кращих традиціях української перекладацької школи Лукаша та Кочура.
Що стосується твору О.Апалькова, то при його читанні мені згадалися „ канцелярські сюжети” Ільфа і Петрова. Але в № 65 журналу вміщена тільки частина твору. Як мені здається, ми ще побачимо поки що натяком поозначені події, які при їх об`єднанні дадуть переламлену сатиричним склом автора тканину сучасності.
З поетичних творів мою увагу привернув найбільший за об`ємом твір ( 500 рядків) поета з Макіївки В`Чеслава Пасенюка. Це поема „Дополнение к серозёму”. Таким творам, які підсумовують певний етап життя, повинна передувати велика підготовка, не обов`язково на папері, але все повинно бути продумане і зв`Рязане в одне ціле.
У мене був деякий досвід. Коли у 1995 році я працював над твором, який вилився. Правда у 300 рядків ( під назвою „Мій буквар”) і був більше заполітизований ( чи емоційний); але, мені здається, можу оцінити складність цієї роботи пана В`яеслава. Автору вдалось показати свій талант, освіченість, ерудицію.
Вдалі переклади з есперанто подає у журналі Петро Паливода. Бажаємо перекладачу подальшій творчій праці.
Гарні добірки віршів подали також Микола Пащенко та Віктор Гончарук. У М.Пащенка деколи, правда, спостерігається потяг до ускладнення текстів. Можливо, цьому прчиною були не дуже прості відносини з російською мовою.
В цілому ж, можу сказати вдруге, це число журналу вийшло дуже вдале, цікаві оповідання, подані на конкурс, роботу А.Крима, на жаль, я не можу оцінити в зв`язку з тим, що німецькою знаю лише декілька слів...

Текст подано із скороченнями.