Родная речь. Василь Симоненко
перевод В.Михайлова

Все в тобі з"єдналося, злилося -
Як і поміститися в одній! -
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поєту дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в"януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Перевод Ладомира Михайлова

Воедино мир в тебе весь слился -
Как и поместиться-то в одной! -
Шепот в поле - колосок налился,
И призыв сынов на смертный бой.

Ты даёшь поэту крепость крыльев,
Что возносят правду в вышину,
А учёным ласково открыла
Мудрости народной глубину.

Как-никак достойного ты рода,
И цветёшь в поэмах - хороша!
Ведь в тебе - великого народа
Нежная великая душа.