тепло іде від нього наяву.
Мені звело від холоду коліна
і я не знаю, чи іще живу.

У цім вогні згорять усі тривоги,
а від тепла розпустяться сади.
Життя мого вже зміряні дороги,
їх застеляють білі холоди.

Горить вогонь, а я не відчуваю
його тепла вже й дотиком долонь…
О, Боже мій, це я вже помираю,
іду до Тебе в милості полон.

***
Горит огонь. Обласканы поленья...
Тепло съедает холод наяву.
Тот холод, что укутал мне колени,
А я не знаю, всё ль ещё живу?

Сгорят дотла в огне мои тревоги,
И от тепла распустятся сады,
А жития, измерив все дороги,
Искристый иней душу холодит.

Горит огонь, а я не ощущаю
Его тепла... застывшая ладонь...
О Боже мой! Ведь я же умираю,
Чтоб милости Твоей принять полон!