Любовная лирика

Нина
ХМЕЛЬНИЦКАЯ

(Николь Нешер)

ЛЮБОВНОЕ ТАНГО

Влюбленные взгляды – цвет неба и меди.
Крещение страстью – начало трагедий.
В обычном сюжете – Вселенская драма.
Любовь вне закона не ведает срама.

Свиданья украдкой. Оплывшие свечи.
В Эдеме пороки раскаяньем лечат.
Разлука подобна разрыву аорты.
Желания, чувства изменою стёрты.

Ворованный рай – восхожденье на плаху.
И души судьба рассекает навахой.
Уйти и вернуться. Найти и расстаться.
Любовное танго – мистерия танца…

КОРОТКИЙ МИГ

Жизнь коротка и быстротечна.
Спеши не выиграть – играть!
Опущен занавес поспешно,
И, время упустив беспечно,
Аплодисменты не сорвать...

Богатства груз, земная слава –
Души мирская мишура.
А тело – бренная оправа –
Впитав греховную отраву,
Не доживает до утра.

Рожденье, смерть... Две главных даты.
Меж ними пролегло тире –
Короткий путь, до точки сжатый,
И не уйти нам от расплаты –
Мы пешки в чьей-то злой игре.

Но в кураже, в порыве рьяном
Забудем тягостный покой.
О дай нам, Боже, без обмана
Прожить от forte до piano,
В Любовь ныряя с головой.

ПОСТАВЛЮ ТОЧКУ В СИНЕВЕ СТРОКИ...

Поставлю точку в синеве строки.
Закроет ставни тёмно-синий вечер.
Грусть инеем посеребрит виски,
Укроет шалью вздрогнувшие плечи.

Над синим миром – синева небес.
Любовь раскрасит страсть ультрамарином.
Смешаю желтый и зелёный лес,
Но осень на холсте заплачет... синим.

ЛЮБИТЬ ТЕБЯ...

Любить тебя, лелея сладкий грех,
И душу к покаянию готовя.
Любить тебя... Украсть тебя у всех,
Шептать молитвы непритворной слово.

Открыть глаза и кожей ощутить
Родной щеки небритую колючесть.
Понять, что без тебя не стоит жить,
Найдя от рая заржавелый ключик.

Сбежать с тобой на два коротких дня,
Минуты замораживая в вечность.
Ты прилетал, чтобы узнать меня,
И обещал вернуться... Стало легче?...

И БУДЕТ ДЕНЬ...

И будет день, и будет слово...
Перо, тетрадь, флакон чернил.
И ты, на подвиги готовый,
И я, исполненная сил.

В венок сплетаются катрены,
Пустеет пачка сигарет...
И зрелость, выходя на сцену,
Крадёт у юности билет.

И будет ночь, и будет шёпот...
Обрывки фраз и взмах ресниц.
И ты, неугомонный овод,
И я, склонившаяся ниц.

Сверкает утро перламутром,
Пронзая рифмами стекло.
О, как тебе со мною трудно...
Как мне с тобою повезло!

___________________
© Нина Хмельницкая

ЛЮБОВНЕ ТАНГО

До неба закохані погляди линуть.
У пристрастях наших – трагедій причина.
Це драма Всесвітня – сьогодні, як вчора.
Любов беззаконна не знає про сором.

Таємні побачення в тихому щемі.
Лікують розкаянням лихо в Едемі.
Розриву аорти подібна розлука.
Бажання від зради стираються в муку.

А вкрадений рай – підіймання на плаху.
І душі судьба розтина, мов наваха.
Піди й повернися. Знайди і розстанься.
Кохання і танго – містерія танцю.

КОРОТКА МИТЬ

Життя коротке й швидкоплинне.
Жадай не виграшу, а гри!
Завісу спущено неспинно,
І, коли час даремно гине,
Тоді без оплесків замри…

Вантаж багатства, блиск і слава –
Усе це марне, не нове.
А тіло – ця крихка оправа,
Гріхів не втримавши появу,
До ранку вряд чи доживе.

Зродився – вмер… Дві чільні дати.
Тире між ними о порì
Короткий шлях, в лещата взятий,
І не уникнути розплати –
Ми пішаки в злостивій грі.

Забудемо в ривках нежданих
Про спокій нелегкого дня.
О, дай нам, Боже, без обману
Прожить від forte до piano,
В Любов пірнувши навмання.

ПОСТАВЛЮ КРАПКУ В СИНЯВІ РЯДКА…

Поставлю крапку в синяві рядка.
Віконниці затулить темний вечір.
Печаль, у сріблі скронь така гірка,
Укриє шаллю захололі плечі.

Над синім світом тане синя вись.
Любовна пристрасть вся в ультрамарині.
Змішаю жовтий і зелений ліс,
На полотні ж заплаче осінь… синім.

КОХАТЬ ТЕБЕ…

Кохать тебе, плекать солодкий гріх
І душу до спокути готувати.
Кохать тебе, і викрасти в усіх,
І непритворно молитвú шептати…

Відкрити очі та відчути вмить
Цих рідних щік неголену колючість.
Збагнути, що без тебе тут не жить,
Хоч є від раю заржавілий ключик.

Втекти з тобою днiв на три, на п'ять,
Щоб вічність ці хвилини спресувала.
Ти прилітав, аби мене пізнать
І знову повернутись… Легше стало?

І БУДЕ ДЕНЬ…

І буде день, і буде слово…
Перо, блокнот флакон чорнил.
І ти, до подвигів готовий,
І я у повноквітті сил.

В вінок сплітаються катрени,
Лишилось обмаль цигарок…
І зрілість, вийшовши на сцену,
Краде у юності квиток.

І буде ніч, і шепіт сонний…
Уривки фраз і помах вій.
Ти поруч, ґедзь мій невгомонний,
І я, мов янгол світла твій.

Світанок – з перламутру чашка –
У вікна римами дзвенить.
О, як тобі зі мною важко…
Мені ж з тобою таланить!