Ирина

ЮРЧУК

Зима на десерт

Ах, стоит ли хмуриться – прав ли, не прав ли?..
 Зима всё равно обелит этот мир.
 На лужицах льдинок хрустящие вафли,
 Повсюду на улицах белый пломбир...

Довольно печалиться, будет уж, полно...
 Смакуй это солнце – в соку алычу.
 Вот стиховаренье – засахарен полдень.
 Вот облако пенками – ешь не хочу...

Сосульки хрустальны, высоты сапфирны,
 Застолье обильно, обычай красив.
 Снежинки ванильны, сугробы зефирны.
 День яблоко, снежный кальвиль, надкусил.

Легчайшею крупкой кокосовой стружки
 Полёт мотыльков белокрылых на свет...
 В разгаре неспешная наша пирушка.
 Крахмальная скатерть. Зима на десерт.

Вот сумерки, милости просинь, входите!..
 Для нас наготовил безе облаков
 Декабрьский морозец – искусный кондитер,
 Из сахарной пудры да взбитых белков.

Гурманствуй, блаженствуй, грустить отвыкая,
 Катай за щекою закат-леденец,
 Допей охлаждённое солнце в бокале
 И зимнюю вишню целуй, наконец!

Зима на десерт

Та годі вже сердитись: правий – не правий…
 Зима білить світ проти свар і прикмет.
 Калюжі хрусткі випромінюють барви,
 Усюди на вулицях сніжний бенкет.

Зльодніла сльоза, сумувати вже годі.
 Прозорого сонця куштуй аличу, 
 Здуваючи пінку хмаринки на сході,
 Морозиво неба ласуй досхочу.

Бурульки хрустальні, висоти сапфірні,
 Цей звичай чудовий – щедротність застіль. 
 Сніжинки ванільні, намети зефірні.
 І день, наче яблуко – сніжний кальвіль.

Метелиця сипле ошурки кокосу,
 Метелики білі на світло летять,
 І часу, й застіллю не буде і зносу:
 Крохмальна скатерка, десерт забуття…

Ось сутінки, милості просинь, заходьте!
 І тістечка присмерк-кондитер несе:
 Груднева природа, святкова нагода,
 Що цукор з білками збиває в безе...

Гурманствуй, царюй без жалю та без суму, 
 Катай за щокою зорю-леденця,
 Допий охолоджене сонце і нумо – 
 Цю вишню зимову цілуй без кінця!

_______________

© Ирина Юрчук