Игорь

МАРКЕС

* * *

…Здесь просто дом, здесь просто ждут
И вяжут свитер из минут…
Здесь окон взгляд в рассвет, в закат
 Сквозь бесконечный снегопад…

Здесь дверь скрипит чуть-чуть не так,
Вспугнув подъезда сонный мрак…
Здесь по-кошачьи тапки льнут,
Найдя у ног твоих приют…

Здесь колченогий табурет,
Забыв свои полсотни лет,
Ворчит на старого кота,
Что жизнь теперь пошла не та…

…Здесь та, которая все дни
Теплом своим тебя хранит…

…Здесь просто дом, здесь просто ждут
И вяжут свитер из минут…

_______________

© Игорь Маркес

* * *

Тут просто дім, в чеканні він,
Тут светр в’яжуть із хвилин…
Дім дивиться крізь вікон ряд
На нескінченний снігопад…
Риплять тут двері, ніби стон,
Лякаючи під’їзду сон…
Тут капці припинили біг,
Знайшовши спокій біля ніг…
Тут табурет, розбитий дід,
Забув свою півсотню літ
Й коту старому щось плете,
Мовляв, життя тепер не те…
…Тут та, як хуга за вікном,
Тебе оточує теплом…

…Тут просто дім, в чеканні він,
 Тут светр в’яжуть із хвилин…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна