Николай

ДИК

* * *

В заложниках у стрелок… Не спасёт
ни удаль молодецкая, ни опыт.
Не убедят их просьбы или ропот,
тем более – капризы и бойкот.
Не подогнать их, не остановить.
Им наплевать на слёзы оправданья
несчастных душ и дикое желанье
успеть связать надорванную нить.
В заложниках у времени… За что?
За то, что окрылённым полминуты
не хватит ни в Париже, ни в Бейруте?
Да им и вечность, в принципе, ничто!

Умейте не зависеть от часов,
но дорожить деленьем циферблата –
не время в опозданьях виновато,
а тот, кто побороться не готов
за счастье расцветающего дня,
за право сокровенное влюбляться
и походить порою на паяца,
о счастье завоёванном звоня.

______________
© Николай Дик

* * *

В заручниках у стрілок… Від гризот
ні досвід не врятує, ні завзяття.
Прохання не поможуть чи закляття,
ну, а тим паче – примхи чи бойкот.
Не зупинити їх, не підігнать.
Плювати їм на сльози та благання
нещасних душ або смішне бажання
надірвану знов нитку зав?язать.
В заручниках у часу… А за що?
За те, що тим окриленим по суті
не вистачить хвилини десь в Бейруті?
Але для них і вічність – це ніщо!

Годинники не боги, хоч вони
і мають гідні шани циферблати:
в запізненнях не час бо винуватий,
а той, хто не готовий до війнù
за щастя розквітаючого дня,
за сокровенне право покохати
(хай схожим на паяца навіть стати),
співаючи про щастя надбання.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна