Ирина
БУЛАХОВА


* * *

Уныло опускаю плечи
под грузом тягостных забот.
Нечастые, как праздник, встречи –
усталость снимут, грусть уйдёт.
Дни чередой: то – дождь, то – ясно,
погоды прихоть нам важна.
И снова встреча – жизнь прекрасна!
И замечаю вдруг: весна!
В душе затеплилась надежда,
раскрасив будни бытия,
что заиграет жизнь, как прежде,
разнополосая моя.

__________________
© Ирина Булахова


* * *

Понуро плечі опускаю
під тягарем турбот і дум.
Тебе зустріну – оживаю,
щезає втома, нишкне сум.
Дні різні: то дощить, то – ясно,
погодні примхи хто пізнà.
Знов зустріч – і життя прекрасне!
І раптом бачу, що весна!
Надію доля в д?шу впише
і різнобарв’ям заснує,
й життя заграє, як раніше,
а в ньому й біле, й чорне є.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна