Константин
 ВАСИЛЬЧЕНКО


Я – РЫБА

Я – рыба из бассейна Зодиака,
Что вынуждена ковылять по суше
И, видя нескончаемую драку
Меж истиной и вымыслом досужим,
Горячими губами пить из лужи

Скупую жижу от хмельного Водолея.
Грядёт его космическая эра...
Что в дебрях блуда заблудилась вера –
Быть может – он не в курсе и болеет,
И потому не принимает меры?

Мой рыбный день никак не наступает –
Прошли дожди, четверг не за горами...
Иль камень мягок, иль коса тупая,
Иль тот, кто наверху сюжет кропает,
Себя за локти больше не кусает
Уверенный, что он неприкасаем
И самоустранился от хлопот?

Собака воёт... Караван ползёт...

________________________
© Константин Васильченко


Я – РИБА

Я – риба. Не проста – зодіакальна,
Але на суходолі жити мушу
І, спостерігши бійку безфінальну
Між правдою та тим, щò крає д?шу,
Висмоктувать губами із калюжі

Скупу рідоту від хмільного Водолія.
Наблизилась його космічна ера…
Що віра заблукала в бл?дних сферах –
Можливо – він не в курсі чи хворіє
Й том від нього заходів тут – зеро?

Мій рибний день ніяк не підоспіє –
Пройшли дощі, четвер вже наступає…
Чи камінь зм’якнув, чи коса тупіє,
Чи той, що нагорі сюжет цей шиє,
Себе за лікті більше не кусає,
Бо певний, що недоторканність має,
Його вже жоден клопіт не гризе?

Собака виє… Караван повзе…

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна