Валентин 

Грабовський

(1937 – 2004)

* * *

Це вже вічністю стало, вічністю стало,
Як ти віддано й ніжно мене цілувала,
Як розсипала коси, а вони зазміїлись
По плечах… Як сміялась, а коси дзвеніли…
А любила, чи ні?.. Ну, яке кому діло,
Чиє серце боліло, а чиє – не боліло?..
Пам’ятаю одне: як щасливо сміялась.
Це й зосталось,
Це вічністю, вічністю стало.

_______________________
© Валентин Грабовський

* * *

Это вечностью стало, вечностью стало,
Как ты в юности нежно меня целовала,
Как рассыпала косы, и они разлетелись
По плечам… Ты смеялась, а косы звенели…
А любила, иль нет?.. Ну, какое вам дело,
Чьё там сердце болело, а чьё – не болело?..
Помню только одно: как счастливо смеялась.
Это осталось,
Это вечностью, вечностью стало.

_____________________________________
© Перевод с украинского Сергея Дунева