Валентин

НЕРВИН

* * *

Жизнь устаканилась
                                и понемногу
определилось её существо:
я направляю послания Богу
и получаю ответы его.
Если идти по течению Леты,
то получается, как ни крути,
что доставляются эти ответы
через людей незнакомых почти.
Вон, рыбачок у причала шаманит,
я подойду, за спиной постою;
он обернётся и запросто глянет
с облака
           в самую душу мою.

__________________
© Валентин Нервин

* * *

Стало стабільним життя, 
                                       і від цього
майже його з’ясувалася суть:
я направляю послання до Бога,
й відгуки Божі до мене ідуть.
Лета тече; якщо пил в тебе буде 
за течією іти, то збагнеш, 
що доставляють їх втомлені люди, 
зовсім байдужі до сенсу депеш.
Он риболов на причалі шаманить,
робить грузилом круги водяні;
я підійду – він обернеться й гляне
з хмарки
           прямісінько в душу мені.

_____________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна