Нина

БЕЛАНОВА

СХОРОНЕНЫ ЗАЖИВО

Пальцы рябины, от холода белые,
Ветер сломал на бегу –
Брызнули красные ягоды спелые,
Кровью горят на снегу.

Солнце садится… В полнеба, оранжево
Плавятся туч лоскуты…
Стынут под снегом, схоронены заживо,
Летние наши мечты.

Корни пускает разлука… О, сколько мы
Встреч назначали весне?
Сколько ночей ледяными осколками
В сердце вонзается мне!

________________

© Нина Беланова

СХОРОНЕНІ ЗАЖИВО

Віть горобини, замерзлу від віхоли,
Вітер зламав на бігу –
Ягід червоних розприсканість дихає
Кров’ю на білім снігу.

Сонце сідає… В півнеба, оранжево
Хмар розплавляється рій…
Стигнуть під снігом, схоронені заживо,
Залишки літніх надій.

Розпач коріння пускає… О, скільки ми
Стріч призначали весні?
Скільки ночей крижанистими стрілками
Серце пробили мені!

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна