Константин

ВАСИЛЬЧЕНКО

ОТКРОВЕННО

Ну что ж – теперь скажите откровенно…
О чем писать в рифмованной строке?
О нашей неустроенной Вселенной?
О солнце, что купается в реке?
Любовный пыл воспеть – святое дело,
Очаг родной иль дальние края.
Мне лично до сих пор не надоело
Отслеживать проделки бытия.
Но иногда так хочется крамольно
Прослыть ниспровергателем основ,
Но темы, что приходят своевольно,
Не обуздать, как диких скакунов.
А вот уже и критик на подходе
Готов, нахмурясь, подвести итог,
По сути – он без приглашенья входит
В мой чистый дом, не вытирая ног.
Стихи, как дети – им запреты чужды.
Наивны в откровенности своей,
Они тонки, правдивы, безоружны –
Ну как, скажите, злиться на детей?
Поэт молчит – и расчехляют пушки,
И льется ложь зловонною рекой.
А возле государственной кормушки
Жиреет власть и гадит под собой.
О чем писать? О том, что в сердце бьется,
О чем не получается молчать –
Дающему воздастся и вернется –
Другого ничего не остается:
Себе не врать, гореть и не сгорать.

_________________________
© Константин Васильченко

ВІДВЕРТО

Скажіть – якщо не заховались десь ви…
Про що писать в римованім рядку?
Про не влаштований по-людськи Всесвіт?
Про сонце, щò пірнуло у ріку?
Оспівувать любов, ранкові рòси,
Свої й чужі краї – без цього як?
Але мені ще не набридло досі
Відстежувать життєвий кавардак.
Та інколи так хочеться крамольно
Здобуть ім’я основ руйнівника, 
Та теми, щò з’являються прикольно,
Не втримає, як огира, рука. 
А ось уже і критик, повний люті,
Наблизивсь, не віщуючи добрà, 
Зайшов він без запрошення, по суті,
В мій чистий дім і ніг не витира.
Табу віршàм, мов, дітям, невластиві.
Наївність та відвертість з них стирчить. 
Вони тонкі,беззбройні та правдиві - 
Ну як на них нагримати, скажіть?
Поет замовк – гармати вже відкрито, 
І ллється лживість, і воняє злість.
А поблизу державного корита
Жирує власть й паскудить там, де їсть.
Пиши ж про те, щò у душì вирує,
Про щò мовчать не в змозі ночі й дні – 
Знай, даючи, що ти даєш не всує, – 
А іншого нічого не існує: 
Горіти й не згоряти – без брехні.

_______________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна