Нина

БЕЛАНОВА

ПОСЛЕ ЛИВНЯ

В луже полощется солнечный зайчик.
Час после ливня и день разогрет!
Ты – всё такой же волнующий мальчик,
Будто бы не было прожитых лет.

Будто не пели продрогшие ветры
Песен унылых, похожих на стон…
Нас разделяющие километры
Счастье давно превратили в фантом.

Смотрятся в небо умытые крыши.
Клён рукоплещет промокшей листвой…
Рядом всегда я. Любимый, ты слышишь?
Крылья шуршат над твоей головой…

________________

© Нина Беланова

ПІСЛЯ ЗЛИВИ

Сонячний зайчик калюжа полоще.
День після зливи набрав вже теплó!
Ти – все такий же хвилюючий хлопчик,
Ніби прожитих рокìв не було.

Ніби в холодних вітрах не дзвеніли
Звуки пісень, переповнені злом…
Ті кілометри, що нас розділили,
З нашого щастя зробили фантом.

Дивляться в небо будинки дахами.
Листя під зливою клен перемив…
Поруч завждù я. Ти чуєш, коханий?
Крила готуй для долання вітрів…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна