Игорь

МАРКЕС

* * *

Я в день входил, когда ещё рассвет
В своей небесной нежился постели,
И звук шагов с мелодией капели
Сливался, скучный спор сводя на нет…

Ещё кирпичных стен сырой приют
Ветра сквозь сон ругали в подворотне,
И стрелки путь вершили безотчётно,
Скользя над кругом дремлющих минут…

И таял снег, вчера ещё сплошной,
Рыжея вдоль укатанной дороги,
И окон свет струился понемногу,
Смущённый слишком поздней тишиной…

…Я в день входил, когда ещё рассвет
В своей небесной нежился постели…

________________

© Игорь Маркес

* * *

Я входив в день, як ранок ще куняв
В своїй небесній зоряній постелі,
І кроків звук в мелодію капелі
 Вливався й суперечку зупиняв…

Іще жорстку й вологу цеглу стін
Вітри крізь сон сварили в підворітті,
І стрілки, що до вічності відкриті,
 Вершили шлях над колами хвилин…

Недавно ще суцільний, танув сніг,
Ставав рудим на полотні дороги,
Пливло із вікон світло на вологу,
 Збентежене, що гуркіт пізно стих…

Я входив в день, як ранок ще куняв
 В своїй небесній зоряній постелі…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна