Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ

* * *

Когда наш мир в тартарары
На всех парах несется,
Что, кроме карточной игры
С судьбою, остается?
И, дни стараясь тасовать
В оставшейся колоде,
Наверно нужно блефовать
При всяческом исходе.
Но при единственном тузе
И блефовать неловко.
Судьба, как белка в колесе,
Бежит без остановки,
Когда у жизненных часов
Торопят время стрелки.
Не остановишь колесо,
Выгуливая белку.
А потому поверь себе,
Не сдерживай азарта,
И предложи своей судьбе
Пойти с козырной карты.

_______________________
© Людмила Некрасовская

* * *

Як світ наш дригом догори,
Ще й стрімголов несеться,
Що, крім брудної в карти гри,
Нам з долею дається?
І, дні зібравшись тасувать
В ще не пустій колоді,
Напевне треба блефувать
Хоч при якій там коді.
Хоча, як в тебе туз один,
Незручно й блефувати.
Як білка в колесі, завждѝ
Судьба летить завзято,
Годинник лічить кожну мить,
Біжать квапливо стрілки.
Ні, кόлеса не зупинѝть
Для відпочинку білки.
Тому повір лише собі
І не страхайсь азарту, –
Й залѝшиться тоді судьбі
Розкрить козирну карту.

__________________________________________
 © Переклад із російської Михайла Лєцкіна