Людмила НЕКРАСОВСКАЯ

* * *

Где хлеба золотые под синью небес проросли,
Где в глубинах времён слышен голос истории нашей,
Я полвека живу. И не знаю щедрее земли,
И добрее – людей, и мелодий чарующих – краше.

Мне не всё по душе, что творят те, кто встал у руля.
Мне по нраву: вменяемость власти – сменяемость власти.
Но зато неизменна в душе моей наша земля.
Пусть она обретёт, наконец, долгожданное счастье!

_______________________

© Людмила Некрасовская

Авторский перевод на украинский:

* * *

Де хліба золоті під блакиттю небес проросли,
Де в глибинах часів добре голос історії чути,
Півстоліття живу. І не знаю щедріше землі,
І добріше – людей, і мелодій не можу забути.

Хоч не все до душі, що ті творять, хто став до керма,
До вподоби мені непримушена в людях свобода.
Та я знаю: найкраще країни у світі нема.
Хай же щастя знайде, бо воно так потрібно народу.

_______________________

© Людмила Некрасовська