Ирина

ЮРЧУК

Ночные города

Ночные города –
 большие теплоходы...
 Попутный город Вена
 и встречный город Рим,
 оконные табло,
 светящиеся коды:
 ничто не повторится,
 никто не повторим.
Натужные гудки,
ревущие моторы,
упитанный Берлин и
мятущийся Париж
приобрели коран,
не дочитавши тору,
а солнце причитает:
не подходи, сгоришь…
Гребущая Москва,
нерусский город Киев:
один – музейный крейсер,
другой – из бригантин.
Невольны волны войн.
Семь облаков под килем.
Тих неба океан и
семь бед – ответ один.
Отчаянно штормит,
ни пристани, ни порта.
Нью Йорк ли, Тель Авив ли
разгневали богов.
Все шлюпки смыло прочь,
крик: человек за бортом!
И вечная нехватка
спасательных кругов.
Запав на правый бок,
уродливо, нелепо,
стеная полным трюмом
истерзанных сердец,
Плывёт – дома в дымах –
к концу вверх дном Алеппо,
В подпалинах Луганск и
в проболинах Донецк.
Последний день Помпеи,
девятый вал стеною.
Встречают из пучины
Титаник – время Че –
огромный теплоход,
тоскующий по Ною,
и алчный человек, всё
не строящий ковчег…
Ночные города –
земные теплоходы...
Пусть каждому маячат
большому кораблю
счастливая звезда,
безоблачные годы,
а вместо SOS пусть окна
 кодируют: ЛЮБЛЮ...

_________________

© Ирина Юрчук

Міста в нічній імлі

Міста̀ в нічній імлі –
великі теплоходи…
Попутне місто Відень
й зустрічне місто Рим,
у вікнах скрізь табло
і висвітлені коди:
все в світі неповторне,
не схожий хтось ні з ким.
Натруджені гудки,
і глотки рвуть мотори,
огрядний герр Берлін і
тривожний мсьє Париж
придбали вже коран,
не дочитавши тору,
а сонце ледь не плаче:
відсунься, бо згориш…
Загарбниця Москва,
неруське місто Київ:
один – музейний крейсер,
а другий – з бригантин.
Невільні хвилі війн.
І сім хмарин під кілем.
Стих неба океан і
сім бід – кінець один.
Штормить на всю губу,
ні пристані, ні порту.
Нью-Йорк чи Тель-Авів це
розгнівали богів.
Всі шлюпки змило геть,
кричать, що хтось за бортом!
І, як завжди, бракує
всім рятівних кругів.
Запав на правий бік,
мов кит посеред степу,
і стогне повним трюмом
скатованих сердець,
Пливе – з будинків дим –
дном догори Алеппо,
в підпалинах Луганськ і
в пробоїнах Донецьк.
Останній день Помпеї,
девʾятий вал стіною.
Стрічають із безодні
Титанік – днина Че –
громада-теплохід,
нудьгуючий за Ноєм,
й жаднюга чоловік, що
не лагодить ковчег…
Міста в нічній імлі –
наземні теплоходи…
Хай кожному маячать
гіганту кораблю
щасливих днів зоря,
без чорних хмар погода,
а замість SOS хай вікна
 екранять код: ЛЮБЛЮ…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна