Виктор
МОСТОВОЙ
 

* * *

И вновь к друзьям я дизелем курсирую.
А за окном сирень вся в буйстве цвета!
А рядом чудо − девушка вот эта.
О, как бы я любил её красивую!

Той юбочки на ней не вижу просто я.
Ах, ножки, ах, коленки её острые,
Её лицо такое молодое!
А губы! Боже, жаль, что нас не двое.

Такая красота со мною − надо же!
В сирень бы унести, в узор тот радужный,
И в поцелуях изнемочь, изведав
Всю прелесть и закатов, и рассветов.

___________________
© Виктор Мостовой



* * *

Знов дизелем до друзів я курсую,
Й мені гріховні мрії не пасують,
Та поруч − молодесеньке дівча:
Ледь-ледь мого торкається плеча.

Ще личко по-дитячому кругленьке.
А ніжки!.. А колінця ці гостренькі!..
Яке ж тільки красиве й молоде…
Це до гріха будь-кого доведе!

Оце б зійти на ближнім полустанку,
Щоб закружляло нас в любовнім танку,
І в поцілунках знемогти, зазнавши
Кохання, про яке я мріяв завше.
 
__________________________________________
© Переклад із російської Миколи Тютюнника