Ночь прошлого

Встречались с вами, помните, в июне,

на тёплом и загадочном приморье?

Наш вечер был удачно-полнолунен,

а утро оказалось краснопёрым.

Какая ночь нам выпала - не помню.

Мёд на губах и дробь сердцебиенья

кружили в невесомости бездонной,

и ночь промчалась быстро, за мгновенье.

Завидовали звёздные высоты.

Кузнечики, подслушивая вздохи,

расписывали тут же их по нотам

для скрипок полуночных, и неплохо.

Шептались очарованные волны,

манила серебристая дорога,

и две души в загадочную полночь

ушли по ней от призрака ночного.

Промчалась наша ночь и чудо-лето

осталось в неотправленном конверте…

И всё-таки, наивно жду ответа

из юности целованной, поверьте.

***

Згадайте: зустрічались ми у червні.

В примор’ї теплім місячна галера

Була уповні. Й вечір – нескінчений…

А ранок став для нас червоноперим.

Яка нам ніч припала – не згадаю,

Серцевий дріб і губ медовий присмак,

Кружляння в невагомості безкраїй

І ночі мить, яка горіла хмизом.

Нам заздрість зір було не побороти.

І коники, що слухали коханих,

Розписували все одразу в ноти:

Звук скрипок впівніч досить непоганий.

А хвилі шепотілися, чарівні,

Манила нас посріблена дорога.

І дві душі у загадкову північ

Ішли скоріш від привиду нічного.

Літа промчали… й ніч палка, безкрая

Лишилась в невідправлених конвертах.

А я наївно відповідь чекаю

Із юності в цілунках тих, нестертих.

***

Вільний переклад з російської мови Білоозерянської Чайки 

(Зозуля Марины), декабрь 2021-го