И весь ты – мой…
Мирра ЛОХВИЦКАЯ
* * *
Твои уста – два лепестка граната,
Но в них пчела услады не найдет.
Я жадно выпила когда-то
Их пряный хмель, их крепкий мед.
Твои ресницы – крылья черной ночи,
Но до утра их не смыкает сон.
Я заглянула в эти очи –
И в них мой образ отражен.
Твоя душа – восточная загадка.
В ней мир чудес, в ней сказка, но не ложь.
И весь ты – мой, весь без остатка,
Доколе дышишь и живешь.
* * *
Твої уста – пелюстки дві гранату,
Бджола в них насолоди не знайде́.
Пила я жадібно занадто
Їх пряний хміль, міцний їх мед.
Мов крила, вії у обіймах ночі,
Але до ранку їх не здужа сон.
У ці я зазирнула очі –
В них образ мій. Моє єство.
Твоя душа – мов за́гадка зі сходу.
В ній світ чудес і фальші не знайде́ш.
Ти – мій, без залишку, без згоди,
Допоки дихаєш й живеш.
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.